НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Русская версия статьи »

ШЛЯХИ РОЗВИТКУ КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ПСИХІАТРІЇ В УКРАЇНІ

Б. В. Михайлов, О. І. Сердюк, А. В. Каніщев

* Публікується за виданням:
Михайлов Б. В., Сердюк О. І., Каніщев А. В. Шляхи розвитку консультативної психіатрії в Україні // Український вісник психоневрології. — 2001. — Т. 9, вип. 4. — С. 62–63.

Зміни психіки при різноманітних соматичних хворобах завжди були об’єктом ретельного вивчення як обов’язкова складова частина клінічної картини цих захворювань. На фоні соматичної хвороби психічні порушення усугубляють тяжкість патологічного процесу [4, 5], часто створюють патологічні комплекси за типом «хибного кола», що утруднює лікування [3]. Навіть тоді, коли психічні фактори не відіграють провідної ролі в виникненні внутрішньої патології, вони здатні негативно впливати на соматичний стан хворого [2]; окрім того, вони можуть створювати перешкоди проведенню діагностичних та терапевтичних заходів. Все це обумовлює необхідність своєчасної діагностики та адекватної корекції психічних порушень у хворих, що знаходяться в соматичних лікарнях.

В країнах Заходу практикуються різні форми взаємодії психіатрів та лікарів загальної практики. За традиційною моделлю консультативної психіатрії, лікар-психіатр проводить обстеження хворого за викликом лікаря соматичного стаціонару. Кооперативно-психіатрична модель («liaison psychiatry») припускає активну участь психіатра в житті лікарні загального профілю, можливість втручання та надання рекомендацій за його власною ініціативою [5, 6].

У вітчизняних умовах впровадження такої взаємодії зустрічається із суттєвими організаційними проблемами та непідготовленістю до цього як психіатрів, так і лікарів загальносоматичної мережі. Сучасна практика психіатричних консультацій побудована за ургентним принципом: як правило, спеціаліст викликається при виникненні психотичних станів, у випадках суїцидальних спроб або самопошкоджень. При цьому від консультанта вимагаються передусім тактичні рекомендації — чи слід, наприклад, госпіталізувати хворого в психіатричний стаціонар, або можливе продовження лікування в умовах соматичної лікарні, при посиленому нагляді та проведенні психотропного лікування. Очевидно, що в таких випадках психіатр повинен мати чітке уявлення про фізичний стан хворого, особливості побічної дії застосованих медикаментів. Однак існуюча система, при практичній відсутності реального зворотного зв’язку між психіатрами та лікарями соматичних лікарень не сприяє накопиченню та упорядкуванню досвіду психіатричних консультацій.

Непсихотичні соматопсихічні порушення за таких обставин майже повністю залишаються поза увагою. Лікарі терапевтичних та хірургічних відділень в сучасних умовах не спроможні адекватно оцінити психічний стан хворого. В лікувальному процесі психологічні моменти враховуються ними лише на стихійно-емпірічному рівні, або взагалі ігноруються. При наявному рівні їх психіатричного досвіду адекватне вирішення проблеми соматопсихічних розладів є неможливим, і воно в будь-якому випадку потребує участі кваліфікованого спеціаліста, будь то психіатр, психотерапевт або медичний психолог. Уявляється, що при орієнтації на більш прогресивну кооперативно-психіатричну модель внеском такого спеціаліста будуть не тільки його професійні знання, але і впровадження інтегративного, системно-орієнтованого підходу до хворих [6].

Наукові дослідження та розробки питань соматопсихіатрії, які мають бути теоретичною основою консультативної психіатрії, помітно відстають від тих, що проводяться в традиційно більш пріоритетній галузі — психосоматичній медицині. Як клінічна структура, так і механізми формування соматопсихічних порушень ще не є детально вивченими [1]. Значна частина досліджень має сугубо теоретичний характер; спостереження відзначаються поверховістю та браком систематичності. Використання різноманітних анкетних методик все частіше витісняє традиційне трудомістке клініко-психопатологічне обстеження.

Поряд із значним патоморфозом соматичної патології, що мав місце за останні десятиріччя, супроводжуючі її психічні порушення також зазнали значних змін. Набагато рідше почали спостерігатися стани затьмареної свідомості, галюцинаторно-маячні психози; частіше — астенічні та неврозоподібні синдроми. Такі зміни в клініці соматопсихічних проявів вимагали відповідної зміни пріоритетів в заходах щодо здійснення їх корекції; серед таких заходів постійно зростала питома вага психотерапії. Крім того, частіше спостерігаються такі форми соматопсихічної патології, які не досягають клінічного ступеня, залишаючись на рівні синдромально незавершених станів; все більше уваги приділяється різноманітним психологічним реакціям на захворювання. Звісно, ці явища потребують не меншої психотерапевтичної уваги. За нашою думкою, саме такі непатологічні психічні зміни у соматично хворих невдовзі матимуть пріоритетне значення. Окрім власне психотерапії, вони потребують організаційно-тактичних, психопрофілактичних та психогігієнічних заходів. На жаль, розробка цих питань майже не знаходить уваги в наукових дослідженнях.

Таким чином, забезпечення розвитку консультативної психіатрії у вітчизняних умовах має бути комплексним та координованим; при цьому стратегічну роль відіграватимуть такі аспекти:

Література

  1. Михайлов Б. В., Сердюк О. І. Закономірності формування та проявів непсихотичних порушень психічної сфери у хворих на соматичні захворювання // Український вісник психоневрології. — 1999. — Т. 7, вип. 4. — С. 22–23.
  2. Михайлов Б. В., Сердюк О. І. Диференційована психотерапія хворих на хронічні соматичні захворювання // Український вісник психоневрології. — 2000. — Т. 8, вип. 1. — С. 29–30.
  3. Напрєєнко О. К. Соматопсихічні розлади // Український вісник психоневрології. — 1996. — Т. 4, вип. 5. — С. 292–294.
  4. Подрезова Л., Черейская Н., Янковская М., Мартынова М. Роль психиатра в комплексной реабилитации больных соматического профиля. Сообщение 1-е // Врач. — 1997. — № 2. — С. 12–13.
  5. (Gelder M., Gath D., Mayou R.) Гельдер М., Гэт Д., Мейо Р. Оксфордское руководство по психиатрии: В 2 т. / Пер. с англ. — Киев: Сфера, 1997. — Т. 2. — 435 с.
  6. (Raes B. C. M.) Раас Б. К. М. Консультативная психиатрия: вклад психиатрии в диагностику и лечение пациентов больницы общего профиля // Социальная и клиническая психиатрия. — 1997. — Т. 7, № 2. — С. 42–46.

Адреса для листування:
editor@psychiatry.ua


© «Новости украинской психиатрии», 2001
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211