НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Русская версия статьи »

АСТЕНІЧНІ РОЗЛАДИ У ХВОРИХ НА ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ В ПЕРІОДІ ПІЗНЬОЇ РЕКОНВАЛЕСЦЕНЦІЇ

А. В. Каніщев, Н. О. Нікітіна

* Публікується за виданням:
Каніщев А. В., Нікітіна Н. О. Астенічні розлади у хворих на вірусні гепатити в періоді пізньої реконвалесценції // Врачебная практика. — 2003. — № 5. — С. 43–45.

Як свідчать літературні дані, астенічні розлади є одними із типових проявів гострого періоду вірусних гепатитів (ВГ); при цьому також відзначалось, що прояви астенії можуть залишатися й після зникнення жовтяниці та виписки хворого з лікарні [1–4]. Вважалось, що ці прояви свідчать про неповноту одужання, хоча можуть мати й психогенне походження [5, 6]. За сучасними уявленнями, вірусні гепатити є суттєвим фактором ризику виникнення постінфекційного астенічного синдрому [7].

Мета нашого дослідження — вивчення астенічних порушень у хворих на вірусні гепатити в періоді пізньої реконвалесценції. Дослідження здійснювалось за допомогою спеціально розробленої анкети для самооцінки пацієнтами наявності розладів загального самопочуття, диссомнічних та диспептичних проявів. Опитуванню шляхом анкетування підлягали 100 хворих на вірусні гепатити молодого віку, що проходили стаціонарне лікування в обласній клінічній інфекційній лікарні м. Харкова. Серед досліджених осіб були пацієнти із легким та середньотяжким перебігом ВГ, без будь-яких ускладнень. Анкети надсилались хворим поштою через 6 місяців після виписки із лікарні (цей термін був обраний тому, що саме протягом 6 місяців пацієнтам рекомендується дотримуватись дієтичних та режимних обмежень). Зі 100 відправлених анкет нами було одержано 39 заповнених екземплярів. Серед 39 пацієнтів, що прийняли участь в анкетуванні, було 16 хворих на ВГA, 13 хворих на ВГB, 6 — на ВГC та 4 — на ВГB + C.

Статистична обробка одержаних даних проводилась із використанням непараметричних критеріїв — точного тесту Фішера та методу χ2. Для математичного розподілу пацієнтів на клінічні групи застосовувався кластерний аналіз.

Як виявилось, хворі, що надіслали заповнені анкети, не відрізнялись достовірно від решти пацієнтів за віком, статтю та особливостями перебігу хвороби.

Як видно з табл. 1, у хворих, що перенесли ВГ середньотяжкого перебігу, достовірно частіше в періоді пізньої реконвалесценції відзначались такі симптоми, як слабкість (p < 0,05) та зниження настрою (p < 0,05). Відносно інших симптомів достовірної різниці відзначено не було, хоча можна спостерігати деяку тенденцію до почастішання після середньотяжкого перебігу ВГ сонливості та головного болю. Щодо більшості симптомів диспептичного кола, такої тенденції не спостерігалось; навпаки, відносна частота деяких з них була навіть нижчою, ніж у хворих, які перенесли ВГ легкого перебігу.

Таблиця 1

Наявність симптомів періоду пізньої реконвалесценції в залежності від тяжкості перенесеного гепатиту

Симптоми Легкий перебіг
(n = 24)
Середньотяжкий перебіг
(n = 15)
Зниження апетиту 1 (4,2%) 3 (20,0%)
Відчуття гіркоти в роті 1 (4,2%) 4 (26,7%)
Печія 5 (20,8%) 4 (26,7%)
Запор 2 (8,3%) 0 (0,0%)
Підвищення температури тіла 1 (4,2%) 1 (6,7%)
Слабкість, підвищена втомлюваність 7 (29,2%) 10 (66,7%) *
Нудота 2 (8,3%) 1 (6,7%)
Сонливість 7 (29,2%) 10 (66,7%)
Безсоння 2 (8,3%) 4 (26,7%)
Зниження настрою 4 (16,7%) 8 (53,3%) *
Неприємні відчуття в області печінки 15 (62,5%) 5 (33,3%)
Головний біль 2 (8,3%) 5 (53,3%)
Вважають свій стан здоров’я повністю відновленим 8 (33,3%) 6 (40,0%)

Примітка.
Оцінка достовірності різниці між групами: * p < 0,05.

При вивченні взаємозв’язків симптомів періоду пізньої реконвалесценції було виявлено, що найбільшу кількість достовірних прямих зв’язків між собою мають саме симптоми астенічного кола (передусім це слабкість, зниження настрою, сонливість, безсоння, головний біль). Серед диспептичних симптомів до цієї кореляційної групи наближались печія та зниження апетиту. Слід відзначити, що ті пацієнти, які вважали свій стан здоров’я повністю відновленим, рідше відзначали скарги на слабкість, печію та неприємні відчуття в області печінки.

З метою виділення дискретних клінічних груп хворих в залежності від наявності резідуальної симптоматики періоду пізньої реконвалесценції було проведено кластерний аналіз в просторі всіх симптомів, виявлених при анкетуванні. Найбільш інформативною з точки зору змістовної інтерпретації виявилась двохкластерна модель (табл. 2).

Таблиця 2

Частота симптомів періоду пізньої реконвалесценції в виділених кластерах пацієнтів

Симптоми Кластер 1
(n = 22)
Кластер 2
(n = 17)
Зниження апетиту 1 (4,6%) 3 (17,6%)
Відчуття гіркоти в роті 3 (13,6%) 2 (11,8%)
Печія 1 (4,6%) 8 (47,1%) **
Запор 1 (4,6%) 1 (5,9%)
Підвищення температури тіла 1 (4,6%) 1 (5,9%)
Слабкість, підвищена втомлюваність 1 (4,6%) 16 (94,1%) ***
Нудота 2 (9,0%) 1 (5,9%)
Сонливість 1 (4,6%) 15 (88,2%) ***
Безсоння 2 (9,0%) 4 (23,5%)
Зниження настрою 3 (13,7%) 9 (52,9%) *
Неприємні відчуття в області печінки 12 (54,5%) 11 (64,7%)
Головний біль 0 (0,0%) 7 (41,2%) **
Вважають свій стан здоров’я повністю відновленим 11 (50,0%) 3 (17,7%) *

Примітка.
Оцінка достовірності різниці між кластерами: * p < 0,05;    ** p < 0,01;    *** p < 0,001.

Застосування математичної класифікації із значною достовірністю показує наявність двох якісно різнорідних груп пацієнтів. Очевидно, що належність до 1-го кластеру відповідає незначній вираженості явищ постінфекційної астенії, в той час як 2-й кластер визначає групу хворих із помітною та регулярною наявністю розладів астенічного кола. Як свідчать результати кластерного аналізу, вираженість проявів астенічного симптомокомплексу в цілому супроводжується суттєвим погіршенням суб’єктивної оцінки пацієнтами стану власного здоров’я.

Також було оцінено вплив на належність до виділених кластерів характеристик гострого періоду ВГ. Виявилось, що серед хворих із помітною вираженістю астенічних явищ (2-й кластер) достовірно частіше зустрічались пацієнти, що перенесли ВГ середньотяжкого перебігу (p < 0,05). Однак залежність від типу ВГ не була достовірною: пацієнти, що перенесли ВГА, хоча і потрапляли частіше до 1-го кластеру (11 осіб — 50,0%), все ж таки були в певній кількості присутні й в 2-му кластері (5 осіб — 29,4%).

Отже, як свідчать результати дослідження, у хворих на ВГ в періоді пізньої реконвалесценції прояви астенічного симптомокомплексу відіграють провідну роль. Супутні диспептичні порушення спостерігаються з меншою регулярністю та не мають щільного патогенетичного зв’язку із астенічними розладами. Резідуальна астенічна симптоматика в періоді пізньої реконвалесценції, таким чином, позбавлена соматичної стигматизації.

Вираженість окремих астенічних проявів (на відміну від диспептичних порушень) відбиває тяжкість перенесеного захворювання. Крім того, за наявністю розладів астенічного кола можна судити власне про тяжкість перебігу періоду пізньої реконвалесценції.

Зазначені характеристики періоду одужання хворих на ВГ слід враховувати при проведенні заходів диспансеризації. При цьому необхідно підкреслити, що тривале збереження залишкової астенічної симптоматики може спостерігатись навіть у хворих, що перенесли ВГА, перебіг якого вважається доброякісним, а терміни диспансеризації не перевищують 3 місяців.

Література

  1. Иванов К. С., Лобзин Ю. В., Решетников М. М., Сергеев С. Т., Шишкин М. К. О психофизиологической характеристике структуры и динамике астеновегетативных расстройств при вирусном гепатите А // Военно-медицинский журнал. — 1989. — № 7. — С. 46–50.
  2. Каніщев А. В. Межові психічні порушення у хворих на вірусні гепатити // Журнал психиатрии и медицинской психологии. — 2000. — № 1. — С. 79–82.
  3. Лобзин В. С., Лобзин Ю. В. Сомато-психические и психосоматические подходы к оценке состояния инфекционных больных // Актуальные проблемы соматопсихиатрии и психосоматики: Тезисы докладов. — М., 1990. — С. 146–148.
  4. Лобзин Ю. В., Мосичев Ю. Н., Галемшин А. А. Психофизиологические нарушения у моряков, перенёсших вирусный гепатит A // Военно-медицинский журнал. — 1989. — № 8. — С. 48–49.
  5. Мадьяр И. Заболевания печени и жёлчных путей. — Будапешт: Akadémiai Kiadó, 1962. — Т. 1. — 459 с.
  6. Тареев Е. М., Назаретян Е. Л., Семендяева М. Е., Тареева И. Е. Эпидемический гепатит. — М.: Медицина, 1970. — 448 с.
  7. Berelowitz G. J., Burgess A. P., Thanabalasingham T., Murray-Lyon I. M., Wright D. J. Post-hepatitis syndrome revisited // Journal of Viral Hepatitis. — 1995. — Vol. 2, № 3. — P. 133–138.

Адреса для листування:
editor@psychiatry.ua


© «Новости украинской психиатрии», 2003
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211