НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

ПРОГНОЗУВАННЯ ЕПІДЕМІЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН В УКРАЇНІ ЗАСОБАМИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ

І. В. Лінський, О. І. Мінко, Е. Б. Первомайський, Л. І. Дьяченко, О. О. Мінко

* Електронна публикація:
Лінський І. В., Мінко О. І., Первомайський Е. Б., Дьяченко Л. І., Мінко О. О. Прогнозування епідемії залежності від психоактивних речовин в Україні засобами популяційної екології [Електронний ресурс] // Новини української психіатрії. — Київ–Харків, 2006. — Режим доступу: http://www.psychiatry.ua/articles/paper211.htm.

Відомо, що ефективна протидія поширенню залежності від психоактивних речовин можлива лише за умови випереджальних дій держави, які мають бути основані на науково обґрунтованих прогнозах подальшого розвитку епідобстановки [1, 2]. В свою чергу, такі прогнози неможливі без достатньої тривалості попередніх спостережень (для впевненого визначення тенденцій розвитку), з одного боку, і без надійної методології прогнозування з іншого.

Перша із перелічених вимог цілком задовольнялась ресурсами, що знаходились у розпорядженні виконавців дослідження. В ІНПН АМНУ акумульовано інформацію про поширення залежності від психоактивних речовин в Україні за більше ніж тридцятирічний період, що постає цілком достатнім для визначення значущих тенденцій розвитку зазначених епідеміологічних процесів.

Щодо методології, то її варто запозичити з арсеналу популяційної екології — наукової дисципліни, що вивчає найбільш загальні закономірності динаміки сукупностей живих істот (від бактерій та грибів до ссавців і, зокрема, людей) [3, 4]. Дійсно, розгляд поширення залежності від психоактивних речовин з точки зору популяційної екології переконує в тому, що цей процес є лише ще одним зразком розвитку популяцій взагалі. Так, наприклад, рекрутування хворим на наркоманію нових споживачів наркотиків може вважатися еквівалентом процесу розмноження; зусилля суспільства, спрямовані на протидію залежності від психоактивних речовин — еквівалентом несприятливих умов зовнішнього середовища, що стримують ріст популяції; а ринок наркотичних речовин чи алкоголю — еквівалентом кормової бази.

Таким чином, існували всі необхідні передумови для початку роботи.

Метою дослідження стала розробка методів прогнозування залежності від психоактивних речовин на основі аналізу багаторічних епідеміологічних даних про алкоголізм та наркоманію засобами популяційної екології.

Матеріали і методи дослідження

Матеріалом для цього дослідження слугували данні про поширеність алкоголізму та наркоманії в 1970–2003 рр., почерпнуті з щорічних офіційних звітів Міністерства охорони здоров’я України [5, 6].

Як вже було сказано, розвиток популяції хворих на наркоманію можна представити як окремий випадок розвитку будь-якої популяції. З одного боку, кожний хворий на наркоманію за час активної наркотизації рекрутує певну кількість нових споживачів наркотиків (фактор розмноження), з іншого — існують обставини, які обмежують ріст популяції хворих на наркоманію (зусилля держави, спрямовані на профілактику наркоманій, лікування хворих на наркоманію, боротьба з незаконним обігом наркотиків, обмеженість групи осіб, що має схильність до залежності від психоактивних речовин тощо).

Динаміка розвитку популяції в середовищі, що стримує її ріст найпростіше описується рівнянням П. Ф. Ферхюльста — бельгійського вченого першої половини XIX століття [7–9]. Рівняння Ферхюльста має вигляд:

∆n = m · n – r · n2    (1)

де n — поточна чисельність популяції (в даному випадку поточна поширеність алкоголізму або наркоманії);
∆n — темп зростання популяції при поточній чисельності n (в даному випадку різниця між поширеністю в поточному році і в році попередньому);
m та r — розрахункові коефіцієнти.

Як бачимо, рівняння Ферхюльста (1) — це типовий поліном другого ступеня, графічним образом якого в системі координат «приріст — поширеність» є парабола (рис. 1A), а в системі координат «поширеність — час» — S-образна крива, яка у своєму розвитку наближається до певного «рівня максимальної поширеності» — рівня, при якому смертність стає рівною народжуваності (рис. 1B).

Залежність щорічного приросту популяції від її поточної чисельності Залежність чисельності популяції від часу з моменту початку її розвитку
A — залежність щорічного приросту популяції від її поточної чисельності B — залежність чисельності популяції від часу з моменту початку її розвитку

Рис. 1. Динаміка розвитку популяції за Ферхюльстом (значення всіх показників умовні)

Перший член рівняння Ферхюльста m · n (т. зв. мальтузіанський член) описує ріст популяції на самому початку її розвитку, коли вона ще не зустрічає істотного опору з боку середовища, а другий його член r · n2 описує саме цей опір середовища, який обмежує темп зростання популяції.

Підбір коефіцієнтів m та r здійснювався на комп’ютері розрахунковим методом найменших квадратів в процесі апроксимації наявних даних за допомогою програми Excel з пакету Microsoft Office 2003 [10].

Результати та їх обговорення

Результати апроксимації епідеміологічних даних про поширення алкоголізму в Україні протягом 1971–2003 рр. кривою Ферхюльста подано на рис. 2.

Добре помітно, що динаміка поширення алкоголізму в Україні може бути апроксимована кривою Ферхюльста з моменту початку спостереження лише до моменту досягнення максимальної поширеності (1985 рік).

Слід відмітити, що до початку росту кількості хворих на алкоголізм існувала їх відносно стабільна популяція. Чисельність цієї відносно рівноважної популяції близько 100 тисяч осіб. Ця величина відповідає точці, в якій апроксимуюча крива вперше перетинає вісь «Поширеність».

Вся Україна. Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм від поточної поширеності алкоголізму протягом 1971–2003 рр. і її апроксимація кривою Ферхюльста

Рис. 2. Вся Україна. Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм від поточної поширеності алкоголізму протягом 1971–2003 рр. і її апроксимація кривою Ферхюльста (рівняння регресії: y = –0,0000004x2 + 0,3804x – 35356, показник достовірності апроксимації: R2 = 0,9346)

Умовні позначення:
зареєстрована динаміка поширення алкоголізму
апроксимація зареєстрованої динаміки кривою Ферхюльста.

Примітка:
* — кривою Ферхюльста апроксимовано данні за 1971–1985 роки.

Ще одною важливою рисою динаміки, що аналізується є те, що максимальна зареєстрована поширеність алкоголізму (88 1745 хворих) складає 92,8% від теоретичного ліміту, розрахованого на основі рівняння Ферхюльста, який дорівнює близько 95 0000 хворих на алкоголізм. Ця величина відповідає точці, в якій апроксимуюча крива вдруге перетинає вісь «Поширеність».

Після того, як епідемія алкоголізму набула свого найбільшого розвитку, почалось невпинне зменшення кількості хворих. На нашу думку, це зменшення, яке бере свій початок в останні роки існування Радянського Союзу, є наслідком декількох обставин. По-перше: 1985–1989 рр. — це період так званої перебудови і інтенсивного розвитку кооперативного руху в країні, коли велика кількість людей одержала можливість займатись самостійною економічною діяльністю і нести власну відповідальність за свою долю. По-друге: саме в ці роки почався стрімкий розвиток епідемії наркоманій, що призвело до переключення певної частини потенційних споживачів алкоголю на вживання інших психоактивних речовин, зокрема наркотиків. По-третє: з початку 90-х років минулого століття розпочалось абсолютне зменшення населення країни (депопуляція, яка триває дотепер), що, безумовно, супроводжувалось абсолютним зменшенням кількості потенційних споживачів будь-яких психоактивних речовин.

Таким чином, можна стверджувати, що динаміка Ферхюльста може бути використана для прогнозування поширення залежності від алкоголю (а, можливо, і від інших психоактивних речовин) лише до того моменту, поки епідпроцес ще не набув свого максимального розвитку.

Результати апроксимації епідеміологічних даних про поширення наркоманій в Україні протягом 1976–2003 рр. кривою Ферхюльста подано на рис. 3.

Вся Україна. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2003 рр.

Рис. 3. Вся Україна. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2003 рр. (рівняння регресії: y = –0,000002x2 + 0,2253x – 601,01; показник достовірності апроксимації: R2 = 0,7596)

Умовні позначення:
зареєстрована динаміка поширення наркоманій;
апроксимація зареєстрованої динаміки кривою Ферхюльста.

З результатів, поданих на рис. 3, слідує, що поширення наркоманій в країні почалось з досить невеликої рівноважної популяції хворих. Чисельність цієї відносно рівноважної популяції — близько 4–5 тисяч осіб. Ця величина відповідає точці, в якій апроксимуюча крива вперше перетинає вісь «Поширеність».

Виходячи з результатів апроксимації, популяція хворих на наркоманію в Україні (за зареєстрованими даними) досягне рівноваги тоді, коли її чисельність складе близько 108 000 осіб (другий перетин апроксимуючої кривої з віссю «Поширеність»). Сучасна зареєстрована кількість хворих на наркоманію (дані 2003 року) складає 85 448, тобто 79% від прогнозованого ліміту.

Подібні апроксимації реальних епідеміологічних даних кривими Ферхюльста були виконані не тільки для України у цілому, а і для її окремих адміністративно-територіальних одиниць. Деякі приклади цього подано на рис. 4.

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій в м. Києві протягом 1976–2003 рр. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій у Волинській області протягом 1976–2003 рр.
м. Київ Волинська область
   
Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій в Одеській області протягом 1976–2003 рр. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій у Харківській області протягом 1976–2003 рр.
Одеська область Харківська область

Рис. 4. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій в деяких областях України протягом 1976–2003 рр.

Умовні позначення:
зареєстрована динаміка поширення наркоманій;
апроксимація зареєстрованої динаміки кривою Ферхюльста.

Графіки, подані на рис. 4, наочно свідчать про те, що окремі адміністративно-територіальні одиниці України знаходяться на різних стадіях процесу поширення наркоманій. Так, наприклад, місто Київ ще тільки наближається до фази максимуму темпів приросту кількості хворих на наркоманію, в той час як Волинська область вже залишила цей максимум позаду. Одеська область наближається до точки максимальної поширеності наркоманій, а Харківська область вже пройшла її і тут вже два роки підряд спостерігається абсолютне і відносне зменшення кількості хворих на наркоманію.

На рис. 4 наведено дані лише з чотирьох адміністративно-територіальних одиниць України. Але подібні оцінки були зроблені і для інших регіонів. Результати цієї роботи подано у табл. 1.

Таблиця 1

Найбільша зареєстрована (за період з 1976 р. до 2003 р.) поширеність наркоманій (R), розрахована, виходячи із динаміки Ферхюльста, максимальна очікувана поширеність наркоманій (M) і їх співвідношення в окремих адміністративно-територіальних одиницях України (подані у порядку зменшення очікуваних рівнів поширення наркоманії)

Адміністративно-територіальні одиниці Поширеність, осіб Адміністративно-територіальні одиниці Поширеність, осіб
найбільша зареєстрована (R) максимальна очікувана (M) відношення R/M, % найбільша зареєстрована (R) максимальна очікувана (M) відношення R/M, %
Україна 85 448 10 8000 79,1 14. Волинська 1 791 2 300 77,9
1. м. Київ 8 844 22 400 39,5 15. Житомирська 1 576 2 300 68,5
2. Дніпропетровська 15 866 18 000 88,1 16. Черкаська 1 885 2 200 85,7
3. Донецька 9 891 11 200 88,3 17. Рівненська 1 148 2 100 54,7
4. Одеська 8 512 9 900 86,0 18. Вінницька 1 157 1 800 64,3
5. Луганська 3 622 6 200 58,4 19. Київська 1 444 1 800 80,2
6. Запорізька 5 370 6 000 89,5 20. Харківська 1 672 1 700 98,4
7. АР Крим 4 462 5 400 82,6 21. Львівська 1 017 1 500 67,8
8. Миколаївська 4 411 5 000 88,2 22. Чернівецька 713 1 400 50,9
9. Херсонська 2 529 4 400 57,5 23. Сумська 963 1 100 87,5
10. Кіровоградська 2 102 3 800 55,3 24. Закарпатська 228 240 95,0
11. Полтавська 2 764 3 800 72,7 25. Івано-Франківська* 597
12. Хмельницька 2 339 3 600 65,0 26. Тернопільська* 407
13. Чернігівська 2 045 2 500 81,8 27. м. Севастополь* 490

Примітка:
* — через хаотичність динаміки епідеміологічного процесу зробити прогноз неможливо.

Як видно, найбільший потенціал росту поширеності наркоманій спостерігається у м. Києві. Виходячи із результатів апроксимації кривою Ферхюльста, сучасний рівень поширеності наркоманій в столиці України складає лише 39,5 відсотка від очікуваного рівня стабілізації. Це не дивно, оскільки концентрація капіталів і відносно високий рівень життя робить столицю будь якої держави найбільш привабливим місцем, в тому числі і для злочинних наркоділків.

Водночас, в таких областях як Харківська, Закарпатська, Запорізька, Донецька, Миколаївська і Дніпропетровська популяції хворих на наркоманію упритул наблизились до рівня максимального поширення (рівня насичення).

Висновки

  1. Процеси поширення наркоманій від моменту початку свого розвитку і до моменту досягнення максимального поширення задовільно описуються добре відомим в популяційній екології рівнянням Ферхюльста: ∆n = m · n – r · n 2 де: n — поточна чисельність популяції; ∆n — темп зростання популяції при поточній чисельності n; m та r — розрахункові коефіцієнти.
  2. Апроксимація рівнянням Ферхюльста реальних епідеміологічних даних, одержаних протягом достатньо великого періоду часу, дає можливість робити прогнози, щодо максимальної поширеності алкоголізму або наркоманій в тому чи іншому регіоні.
  3. Різниця в розрахованих рівнях максимальної поширеності алкоголізму та наркоманій в різних регіонах країни, має стати об’єктом пильної уваги, оскільки вона вказує на резерви антиалкогольної та антинаркотичної політики.

Література

  1. Волошин П. В., Лінський І. В., Мінко О. І., Волошина Н. П., Гапонов К. Д. Стан наркологічного здоров’я населення України та діяльність наркологічної служби у 2002 році // Український вісник психоневрології. — 2003. — Т. 11, вип. 2. — С. 5–6.
  2. Лінський І. В., Мінко О. І. Залежність від психоактивних речовин в Україні: методологія вивчення, тенденції розвитку // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. — 2003. — № 2. — С. 6–8.
  3. Dempster J. P. Animal population ecology. — Academic Press, 1975.
  4. Кипятков В. Е. Практикум по математическому моделированию в популяционной экологии (учебное пособие). — СПб, 2002. — 62 с.
  5. Наркологическая помощь населению УССР в 1971 (1972–1990) г. Сборник. — Харьков, 1972 (1973–1991).
  6. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні за 1991 (1992–2003) рік. Збірник МОЗ. — Київ, 1992 (1993–2004).
  7. Verhulst P. F. Notice sur la loi que la population suit dans son accroissement // Correspondence mathématique et physique publiée par A. Quételet. — Brussels, 1838.
  8. Verhulst P. F. Recherches mathématiques sur la loi d’accroissement de la population // Nouveaux Mémoires de l’Académie Royale des Sciences et Belles Lettres de Bruxelles. — 1845.
  9. Verhulst P. F. Deuxième mémoire sur la loi d’accroissement de la population // Nouveaux Mémoires de l’Académie des Sciences et Belles Lettres de Bruxelles. — 1847.
  10. Лапач С. Н., Чубенко А. В., Бабич П. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. — Киев: Морион, 2000. — 320 с.


© «Новости украинской психиатрии», 2006
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211