Серед проблем, актуальність яких досі не зменшується для українського суспільства, особливе місце займає проблема поширення нелегальних наркотиків. Останнім часом соціологи підсилили увагу до проблем наркоманії, але вона зосереджена, в основному, на окремих питаннях [1]. В Україні з 90-х рр. проводяться регулярні дослідження молодіжного наркотизму. Соціологічному аналізові наркотизму присвячені роботи харківських соціологів В. О. Соболєва, І. П. Рущенка, А. М. Поступного, Ю. О. Свєженцевої, роботи одеських соціологів В. М. Подшивалкіної, Т. Г. Каменської, Н. В. Левинського, М. А. Мирошніченко, роботи київських соціологів О. М. Балакірєвої, А. А. Яременко і багатьох інших соціологів. Однак, на жаль, дотепер теоретичні основи аналізу цієї проблеми залишаються недостатньо розробленими.

Емпіричну основу нашого дослідження складає моніторинг поширення наркотиків серед молоді м. Харкова, здійснюваний соціологами Харківського національного університету внутрішніх справ. Соціологічні виміри за даною методикою здійснювалися в 1995, 1997, 1999, 2001, 2004 і 2005 роках [3, 4, 7].

Ми ставимо перед собою мету — розглянути динаміку поширення наркотизму за допомогою парадигми динамічного соціального поля. Ці ідеї в соціології розвивали П. Бурдье, П. Сорокін і ін. Для реалізації поставленої мети ми пропонуємо використовувати модель соціокультурного поля наркотизму [2]. Вона дозволяє нам розглядати наркотизм як соціокультурне поле взаємодій, де відбуваються постійні процеси структурації, організації і реорганізації, угруповання і перегрупування. Ці процеси мають два вектори: доцентровий (залучення у вживання наркотиків), за рахунок якого відбувається розширення поля, і відцентровий, за рахунок якого кількість акторів поля зменшується. У ньому утворяться комплекси і сплетення соціальних відносин, ідей, норм і правил, дій і інтересів. Це міжособистісне поле взаємодій можна представити у виді моделі (рис. 1).

Рис. 1. Модель соціокультурного поля наркотизму

Соціокультурне поле наркотизму неоднорідне, воно складається із соціальних груп, рівновіддалених від його «центра» — групи регулярних споживачів наркотиків і інших адиктивних речовин, групи епізодичних споживачів, групи високого ризику і групи слабкого ризику залучення до споживання адиктивних речовин.

У групу, що складає центр, ядро поля наркотизму, входять регулярні споживачі адиктивних речовин, у них спостерігається залежність, їхня поведінка повністю підлегла пошуку і вживанню наркотичних речовин, вони є безпосередніми носіями субкультури наркотизму.

Однак їхня загальна кількість, за даними моніторингу (табл. 1), а також інших досліджень і загальної наркологічної статистики, в останні роки стабілізувалося і навіть має тенденцію до зменшення [5, 6].

Таблиця 1

Розподіл позитивних відповідей на питання «Чи доводилося Вам пробувати «смак» наркотиків»?» і об’єктивної оцінки проб будь-яких наркотиків (у %)

Якщо глянути на частоту проб найбільш масової адиктивної речовини — канабісу (табл. 2), то видно, що кількість регулярних споживачів, усе-таки, незважаючи на їхній малий відсоток (1,7%), росте, як і кількість тих, хто робить одиничні проби, і потім узагалі не повертається до вживання конопель. А кількість епізодичних споживачів знижується.

Таблиця 2

Частота проб канабісу: порівняльні дані

У найбільш близьку до «центру» поля наркотизму групу входять епізодичні споживачі адиктивних речовин, вони також є носіями субкультури наркотизму, але їхня поведінка поки що не цілком залежить від адиктивних речовин, вони ще соціалізовані і про їхню причетність до споживання адиктивних речовин знає тільки їхнє найближче оточення.

Як показало наше дослідження, стабілізація і деяке зниження споживання наркотиків останнім часом відбувається за рахунок зменшення саме цієї групи. Однак, зафіксований усе-таки незначний ріст споживання стимуляторів (кокаїн, амфетаміни, «Ефект», екстази) і т. з. психоделіків (ЛСД, гриби, кетамін). Це група т. з. «клубних» наркотиків, що вживаються на вечірках і дискотеках.

Що ж стосується споживання алкоголю — його зараз вживає 86,3% молодих харків’ян (табл. 3), що трохи більше ніж у 2001 р. — 71,3%. Збільшення кількості споживачів алкоголю відбулося за рахунок тих, хто вживав його епізодично — 1–2 або декілька разів, у той час як відсоток тих, хто вживає алкоголь часто або регулярно, зріс зовсім незначно.

Таблиця 3

Частота вживання алкоголю в 2001 і 2005 рр. (у відсотках до тих, що відповіли)

	Пробували усього	Пробував 1–2 рази	Пробував кілька разів	Вживав більш 10 разів, але не регулярно	Вживаю регулярно
2001 р.	71,3	1,4	11,9	48,0	10,0
2005 р.	86,3	7,6	18,8	50,0	9,9

Як показало опитування, на даний момент менший відсоток юнаків, ніж дівчат споживає алкоголь (84,9% юнаків і 87,5% дівчат). Крім того, серед юнаків менша кількість, ніж серед дівчат, вживає алкоголь, але більш регулярно, а серед дівчат — більший відсоток, ніж серед юнаків вживає алкоголь, але менш регулярно.

Змінилася і структура споживаних молоддю спиртних напоїв. Значно зменшилася середня кількість споживаного пива і міцних напоїв, і незначно збільшилася кількість споживаного сухого вина і шампанського. Крім того, звертає на себе увагу доволі висока кількість споживаних молоддю слабоалкогольних коктейлів.

Тютюнопаління залишається досить розповсюдженою формою адиктивної поведінки. Якщо порівнювати загальну ситуацію з попередніми роками, то ми спостерігаємо незначний ріст споживачів тютюнових виробів, так у 1999 р. курило 59,2% молодих харків’ян, у 2001 р. — 64,3%, а в 2005 р. — 66,4%.

Якщо простежити взаємозв’язок споживання наркотиків зі споживанням алкоголю і тютюнопалінням виявляється, що молоді харків’яни, що пробували наркотики, споживають у 3 рази більше міцних спиртних напоїв, у 2,6 рази більше пива, у 2 рази більше кріпленого вина, у 1,6 рази більше сухого вина й у 1,2 рази більше слабоалкогольних коктейлів, ніж молоді харків’яни, що наркотики не пробували. А також значно більше і частіше курять.

Група високого ризику — це найближче соціальне оточення епізодичних і регулярних споживачів адиктивних речовин. У нашому дослідженні це т. з. «ближнє коло», це родичі наркомана, його близькі друзі, а також особи, що утягуються в ситуації споживання адиктивних речовин, що мають зустрічі з розповсюджувачами наркотиків, але не вживали них. За даними моніторингу, відбувається зменшення цієї групи серед молоді (табл. 4).

Таблиця 4

Вживання наркотиків у соціальному оточенні респондентів

Вживання наркотиків іншими в присутності респондента звичайно є чинником, що провокує перші проби. Залучення у вживання, по нашим даним, відбувається головним чином через тиск з боку групи друзів, однокласників або «випадкових зустрічних». Тут також спостерігається негативна динаміка (табл. 5).

Крім того, у тісні соціальні зв’язки з агентами наркотизму вступають їхні шкільні вчителі, психологи, медики, що є суб’єктами профілактики і лікування залежності, а також співробітники правоохоронних органів.

Таблиця 5

Вживання наркотиків у присутності респондента

До групи високого ризику варто віднести і суб’єктів нелегального обігу наркотиків. Усього з продавцями наркотиків у 2005 р. зустрічалося 22% респондентів, тоді як у 2001 р. — 31,4%, а в 1999 р. — 30%. Можна говорити про зниження контактів молоді із суб’єктами нелегального обігу наркотиків. Якщо говорити про ініціативу цих зустрічей, то домінує позиція випадкової зустрічі (35,5%), що саме по собі ховає інші обставини події; друге місце займає ініціатива друзів (23,7%). Така картина практично не відрізняється від процентних розподілів 1999 і 2001 рр.

У групу слабкого ризику входять особи з «далекого кола», тобто ті, хто просто бачили наркомана або знають його через своїх знайомих, тобто дотичні із субкультурою наркотизму опосередковано. За цією групою знаходяться межі поля, тобто соціальні групи «поза полем».

Говорячи про групу слабкого ризику, можна відзначити наступні тенденції:

• безумовний зріст частоти звертання до всіх джерел інформації про наркотики;
• домінуючим джерелом інформації про наркотики протягом останніх років є засоби масової інформації;
• стрімко зросла і домінує в даний момент поряд зі ЗМІ значущість інформації про наркотики, одержуваної від друзів, у компанії.

Однак, в останній рік усе-таки спостерігається зниження значимості таких джерел інформації як друзі, компанії, знайомі — споживачі наркотиків. Підвищується значення таких інформаційних джерел як статті, спеціальна література, інтернет-ресурси.

Поширеність елементів наркотичної субкультури в молодіжному середовищі характеризується збільшенням доступу до інформації про наркотики і збільшення соціальної дистанції зі споживачами наркотиків. Більшість молодих харків’ян схильні вважати, що наркокультура не має нічого спільного з молодіжною культурою. Однак серед осіб, що пробували наркотики, значно більший відсоток молодих людей, що схиляються до позитивної оцінки наркокультури.

Більшість респондентів знайомі з «наркоманським» жаргоном у тому або іншому ступені, але не є його носіями. Молоді харків’яни оцінюють вживання наркотиків як «не модне», однак чим «легше» наркотик, тим більше відсоток оцінюючих його вживання як «модне» або наближене до цього, також зростає відсоток тих, що «коливаючихся» у своїх оцінках молодих людей.

Позитивним моментом є негативне ставлення молодих харків’ян до споживачів наркотиків, а також існування «негативного стереотипу» споживача наркотиків у свідомості харківської молоді. Молоді харків’яни формують тенденцію до збільшення соціальної дистанції з наркоманами, прагнуть обмежити контакти зі споживачами наркотиків і спілкуються з ними неохоче. Також звертає на себе увага звуження припустимих границь споживання алкоголю і наркотиків.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що поширення наркотизму супроводжується експансивним розширенням його соціокультурного поля і «зануренням» у нього суб’єктів. Чим більше втягує поле суб’єктів, тим воно ширше. Причому його ріст забезпечується не тільки збільшенням кількості споживачів наркотиків, але і збільшенням чисельності соціальних груп, взаємодіючих з ними. Чим більше людей попадає в ситуацію вживання наркотиків, тим більше імовірність, що в них виникне інтерес і бажання самим їх спробувати і частина з них так і робить. Але доцентрові процеси не тільки приводять до росту чисельності агентів наркотизму, вони ще обумовлюють відповідні відцентрові процеси, що, у свою чергу, призводять до збільшення чисельності агентів, придушення наркотизму, його лікування і профілактики. Усе це приводить лише до росту поля наркотизму. Подібний парадокс ставить перед нами питання — де ж межі поширення наркотизму в сучасному суспільстві? У підсумку ми лише фіксуємо його зростання, але не можемо відповісти на запитання, коли це зростання припиниться. Незважаючи на спроби вчених передбачити, коли для наркотизму наступить «поріг насичення», це питання залишається в сучасній науці дотепер відкритим.

В даний час ми спостерігаємо якщо не зниження, то кількісну стабілізацію і якісну трансформацію соціокультурного поля наркотизму. Зросла кількість агентів профілактики, головним чином за рахунок появи великої кількості громадських організацій, що займаються попередженням наркотизму. Досить стабільною залишається кількість агентів протидії наркотизмові, цією діяльністю займаються правоохоронні органи. Трансформується структура суб’єктів наркобізнесу і незаконного обігу наркотиків. Незначно зросла група регулярних споживачів наркотиків. Зменшується група епізодичних споживачів наркотиків, однак росте кількість тих, хто здійснює одиничні проби. Зменшується «група високого ризику». Збільшується «група слабкого ризику» за рахунок розширення доступу до інформації про наркотики. Зменшується вплив наркотичної субкультури за рахунок зміцнення «негативного стереотипу» споживача наркотиків у суспільній свідомості.

Ці висновки свідчать про актуальність загальнонаціонального вивчення динаміки соціокультурного поля наркотизму. Це дозволить вивчити механізм його поширення більш детально і виробити обґрунтовану стратегію його профілактики на державному рівні.

Література

1. Сердюк О. О. Еволюція соціологічних поглядів на наркотизм // Український соціум. — 2005. — № 2–3. — С. 68–78.
2. Сердюк О. О. Наркотизм як соціальне явище: його тенденції та напрямки профілактики. — Автореф. дис. … канд. соц. наук: 22.00.03. — Харків, 2003. — 20 с.
3. Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. — Харьков: Торсинг, 2000. — 432 с.
4. Профилактика наркомании: организационные и методические аспекты. Итоговые материалы международного проекта / Сост. И. П. Рущенко. — Харьков: Финарт, 2002. — 240 с.
5. Лінський І. В., Голубчиков М. В., Мінко О. І., Первомайський Е. Б., Дьяченко Л. І., Петриченко О. О., Мінко О. О. Актуальні тенденції поширення залежності від психоактивних речовин в Україні: Щорічний аналітичний огляд. — Харків, 2005. — Вип. 2. — 31 с.
6. Линский И. В., Минко А. И., Первомайский Э. Б. Актуальные тенденции распространения зависимости от психоактивных веществ в Украине // Наркология. — 2005. — № 4. — С. 12–17.
7. Соболев В. А., Рущенко И. П., Сердюк А. А., Белоусов Ю. Л. Отчёт по результатам исследования проблем незаконного употребления наркотических веществ среди молодёжи г. Харькова [Электронный ресурс] // Новости украинской психиатрии. — Харьков, 2006. — Режим доступа: http://www.psychiatry.ua/books/report.