НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ СУДОВОЇ ПСИХОЛОГО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ КОРОТКОЧАСНИХ АФЕКТИВНИХ СТАНІВ

В. Б. Первомайський, В. Р. Ілейко, А. В. Каніщев

* Публікується за виданням:
Первомайський В. Б., Ілейко В. Р., Каніщев А. В. Методичні аспекти призначення та проведення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи короткочасних афективних станів // Архів психіатрії. — 2008. — Т. 14, № 2. — С. 29–32.

Короткочасні афективні стани є специфічною проблемою судової психіатрії, невідомою психіатрії загальній. Це зумовлено, перш за все, саме короткочасним їх характером, швидким перебігом з практично повним відновленням нормальної психічної діяльності. Якщо такий стан не завершується вчиненням протиправних дій, він не стає об’єктом застосування психіатричних знань. Тобто, ані особа, ані її родичі з приводу такого стану до психіатра не звертаються. Саме через це інформація про такі стани відсутня в МКХ-10. Вчинення ж протиправного діяння у такому стані тягне за собою порушення кримінальної справи і призначення судово-психіатричної експертизи.

Вітчизняна судова психіатрія розрізняє емоційні та афективні стани.

Емоційний стан — це узагальнене поняття, що об’єднує емоції, емоційні переживання внаслідок реагування особистості на зовнішні та внутрішні подразники. Його обсяг охоплює особистість і різні види емоцій у відповідь на зазначені подразники. Зміст цього поняття — це вплив емоцій, емоційних переживань на поведінку і діяльність особи у відповідь на подразники. Стрес та фрустрація (як приклад термінів, що найбільш часто використовуються при проведенні психологічної експертизи емоційних станів) — стани психічного напруження, що виникають у відповідь і в умовах впливу (дії) стресора, яким може виступати будь-який подразник, чи фрустратора, тобто при виникненні перешкоди на шляху до задоволення життєвої потреби. Ці стани не мають самостійного експертного значення, але можуть бути підґрунтям, передумовою афекту при дії додаткового подразника на особу, що перебуває у стресогенній ситуації, або визначають формування кумулятивного афекту. Подальше перебування у стресогенній чи фрустраційній ситуації, без впливу додаткового (сильного) подразника, може привести до декомпенсації адаптивних механізмів особи із розвитком психічних порушень у вигляді реактивних станів невротичного і психотичного рівня. Стрижневою клінічною характеристикою станів, що позначаються поняттями «стрес» та «фрустрація», є так зване психічне напруження, основною складовою якого є розлади в емоційній сфері. Тому поняття «психоемоційне напруження» може використовуватися як узагальнююче для цих термінів (тим більш, що у афективно зумовлених кримінальних діях часто поєднується дія стресора і наявність фрустратора) з його використанням в експертній практиці.

Афективний стан — це узагальнене поняття, яке об’єднує психічні розлади внаслідок реагування особистості на зовнішні та внутрішні подразники. Його обсяг охоплює особистість і психічні розлади (непсихотичні та психотичні) у відповідь на зазначені подразники. Зміст цього поняття — це обмеження здатності (у тому числі суттєве) через непсихотичні розлади або позбавлення особи такої здатності внаслідок психотичних розладів психіки у відповідь на актуальні подразники.

Емоційні та афективні стани різняться між собою за перебігом і клінічними проявами. Так, емоційні стани мають переважно довготривалий перебіг (тижні, місяці, іноді роки), майже незмінну структуру при відсутності додаткового подразника, інтенсивність проявів, що не перевищує адаптаційні можливості організму. Афективні стани мають короткотривалий (секунди, хвилини) перебіг (лише афективна реакція може бути більш подовженою в часі), специфічну структуру (дво–трьохфазну) та клінічні прояви, що передбачають наявність сукупності психопатологічних симптомів.

Сполучення короткочасного перебігу з певною глибиною розладу психічних функцій є ознакою його хворобливого характеру, що визначає суттєвий вплив на здатність особи у цей час усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Судово-психіатрична експертиза короткочасних афективних станів відрізняється низкою характерних ознак, що визначають складність, відповідальність та трудомісткість цього експертного дослідження. Його складність пов’язана з необхідністю ретроспективної оцінки психічного стану особи на певний період часу, реконструюванням цього стану на основі фактичних даних, що містяться в об’єктах експертизи. Тобто така експертиза є надто «залежною» від обсягу та якості цих фактичних даних. Відповідальність таких експертиз визначається як частотою, так і наслідками афектогенних злочинів — скоєнням протиправних дій проти особистості в емоційному стані, який потребує діагностичної та експертної оцінки. Переважна більшість таких злочинів становить загрозу життю та здоров’ю особи. При цьому визнання того, що особа скоїла злочин у стані сильного душевного хвилювання, психіатричною передумовою якого є діагностування у особи афекту, що суттєво обмежував її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними на період злочину, відображається на терміні її покарання. Так, наприклад, скоєння умисного вбивства поза станом «сильного душевного хвилювання» карається відповідно до статті 115 КК України позбавленням волі на строк від 7 років до довічного ув’язнення, а скоєння умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання — обмеженням волі на строк до 5 років (тобто від 0 до 5 років) або позбавленням волі на той самий строк. Трудомісткість експертизи короткочасних афективних станів визначається необхідністю статичного та динамічного аналізу різних характеристик психічного стану суб’єкта афектогенного злочину на різних його етапах, диференціюванням цього стану щодо компетенції судово-психіатричного експерта чи психолога — судового експерта та діагностичною і експертною оцінкою цього стану з використанням експертного методу, ситуаційного аналізу тощо [3; 4; 7–9; 10, с. 309–314].

Метою цієї роботи є висвітлення етапу підготовки об’єктів експертизи у справах про афектогенні злочини та особливостей проведення такої експертизи для забезпечення повноти експертного дослідження, відповідності його якості вимогам науково-методичних документів та чинного законодавства [1, 2, 6].

Положення роботи базуються на аналізі експертної практики (судово-психіатричних, судово-психологічних, комплексних судових психолого-психіатричних експертиз) з різних регіонів України та особистому досвіді проведення експертиз короткочасних афективних станів авторами цієї роботи. Вони сформульовані у вигляді конкретних пропозицій з урахуванням тих недоліків, дискусійних питань, недостатньої інформованості, що супроводжують призначення та виконання цього виду експертного дослідження.

Етап призначення судово-психіатричної експертизи короткочасних афективних станів, підготовки матеріалів кримінальної справи для подальшої експертизи є однаково важливим як для працівника судово-слідчих органів, так і, надалі, для експерта. Так, працівники дізнання, слідства мають знати, що і в якому обсязі повинно бути надано на експертизу та додержуватись певного алгоритму щодо здобування та фіксації даних, які характеризують психічний стан особи на період злочину. Експерт, у свою чергу, повинен знати, що має бути в наданих матеріалах для подальшого забезпечення повноти експертного дослідження і можливості доказового обґрунтування діагностичних та експертних висновків.

Враховуючи відсутність систематизації емоційних, афективних станів, та єдиних методичних підходів щодо їх оцінки; необхідність дотримання меж компетенції судово-психіатричного експерта та психолога — судового експерта, а також вимоги до строків слідчих дій, тим більше при проведенні кількох експертиз, є доцільним при скоєнні афектогенного злочину і наявності у судово-слідчих органів потреби у вирішенні питань щодо психічного стану суб’єкта злочину призначення одразу комплексної судової психолого-психіатричної експертизи (КСППЕ), а не окремо судово-психологічної чи судово-психіатричної експертизи. При цьому перед КСППЕ мають бути поставлені наступні питання.

Основні питання:

Додаткові (факультативні) питання (якщо такі цікавлять слідство):

Слід зазначити, що КСППЕ повинна бути останньою у низці інших експертиз, що проводяться в процесі слідства, тому що вона використовує дані цих експертиз для формулювання своїх діагностичних та експертних висновків. При цьому в матеріалах справи обов’язково мають бути присутніми такі експертизи:

У матеріалах справи, з пояснень, свідчень суб’єкта злочину, потерпілого, свідків (безпосередніх, якщо такі були), або таких, що обізнані щодо суб’єкта злочину, потерпілого та їх відношень, повинні бути присутніми наступні дані:

  1. Що передувало кримінальній події (тривала конфліктна ситуація, раптовий гострий конфлікт).
  2. Тривалість кримінальної події (з зазначенням, по-можливості, конкретного часу).
  3. Характеристика емоційного стану:
    а) розвиток емоційного стану (раптовий, поступовий);
    б) його тривалість (секунди, хвилини, години, дні).
  4. Поведінка потерпілого — його висловлювання, дії по відношенню до суб’єкта злочину, психічний стан потерпілого, включаючи наявність сп’яніння (алкогольного, наркотичного, токсикоманічного).
  5. Характеристика психічного стану та поведінки суб’єкта злочину в період кримінальної події:
    а) міміка (застигла, жива);
    б) вегетативні прояви (почервоніння, збліднення обличчя, тремтіння м’язів);
    в) погляд (відсторонений, усунутий, зосереджений, виразний);
    г) моторика (рухи — координовані, послідовні розмірні, стереотипні, автоматизовані);
    д) мова (членороздільна, зрозуміла; окремі викрики, слова, що відповідали ситуації; чи нечленороздільна — малозрозумілі викрики, що не мали відношення до ситуації, (рик, стогін, зойк тощо), відсутність мовної продукції).
  6. Чи було переміщення сторін кримінальної події у просторі; знаряддя злочину — перше, яке попало під руки чи пошук певного, чи була заміна знаряддя злочину.
  7. Характеристика психічного стану та поведінки суб’єкта злочину безпосередньо після кримінальної події:
    а) залишився на місці злочину, покинув місце злочину, приховував сліди злочину, надавав допомогу потерпілому, викликав співробітників правоохоронних органів, був спокійним, відстороненим, розгубленим, схвильованим, засмученим, висловлював жаль у зв’язку з тим, що трапилося, плакав;
    б) моторика — сидів, стояв, лежав; був рухово активним, енергійним чи виснаженим, сповільненим;
    в) описував події, що трапились (повністю і послідовно, частково, лише окремі епізоди, посилався на забуття періоду злочину).

Окрім того, для оцінки індивідуально-особистісних особливостей суб’єкта злочину необхідно надати відомості, що його характеризують (офіційні характеристики, свідчення близьких, знайомих).

На етапі виконання КСППЕ слід визначити межі компетенції судово-психіатричного експерта та психолога — судового експерта з урахуванням низки обставин. Так, емоційні і афективні стани мають складові, що можуть стати предметом дослідження й оцінки як судово-психіатричного експерта (афективна реакція, афекти — простий, аномальний, фізіологічний, патологічний), так і психолога — судового експерта (різні види емоційних проявів особистості, що не сягають ступеню психічного розладу). В основі розподілення цього предмету дослідження є наявність або відсутність психопатологічних симптомів (у відповідності з наявними глосаріями і діагностичними критеріями МКХ-10) у структурі цих складових. Тому для попередження виходу за межі компетенції доцільно дотримуватися наступного алгоритму дій:

  1. Первинна оцінка психічного стану підекспертного (безпосередньо та за представленими матеріалами) судово-психіатричним експертом.
  2. При наявності у підекспертного афективного стану (афективна реакція, простий, аномальний, фізіологічний, патологічний афекти, коморбідні стани, що включають до себе емоційне реагування особистості у поєднанні з тими чи іншими психічними розладами непсихотичного рівня) — його дослідження, опис, аналіз, діагностична та експертна оцінка проводиться судово-психіатричним експертом з урахуванням і використовуванням клініко-діагностичних та методичних вимог, що існують; а відповідь на інші (додаткові) питання експертизи (якщо такі цікавлять судово-слідчі органи), наприклад, оцінка періоду психоемоційної напруги (накопичення афекту), якщо такий передував виникненню афективного стану, дослідження індивідуально-особистісних особливостей підекспертного, мотивування протиправних дій тощо, має давати психолог — судовий експерт.
  3. При наявності у підекспертного емоційного стану — його дослідження, опис, аналіз, кваліфікація, наявність впливу на вчинки та поведінку підекспертного проводиться психологом — судовим експертом (при цьому висновок про ступінь подібного впливу підтверджується конкретними фактами, тобто доводиться).
  4. На етапі формування експертного висновку (акту КСППЕ) в акті експертизи окремо представляються результати досліджень (психіатричного, психологічного), окремо мотивуються (доводяться) висновки і також окремо формулюються відповіді на питання судово-слідчих органів в межах компетенції експертів, що приймали участь у проведенні експертизи.

При дослідженні об’єктів КСППЕ короткочасних афективних станів слід додержуватись наступних вимог:

  1. Вимоги щодо матеріалів справи:
    1) вивчення і аналіз усіх фактичних даних щодо психічного стану особи з наданням переваги не узагальненням, а опису його конкретних особливостей та характеристик;
    2) при дослідженні свідчень суб’єкта злочину, свідчень свідків і потерпілого (якщо такі є) — порівняльний аналіз свідчень у динаміці, з приділенням найбільшої уваги тим з них, що надані безпосередньо чи через короткий термін після події злочину, враховуючи, що при віддаленні у часі від будь-якої події, інформація щодо її змісту стає менш детальною та точною по причині психофізіологічних механізмів пам’яті (утримання та відтворювання); крім того, на точність інформації щодо психічного стану на період злочину можуть мати вплив: для суб’єкта злочину — механізми психологічного та активного захисту; для свідків і потерпілого — обмін інформацією;
    3) дослідження інших даних, що характеризують психічний стан, поведінку суб’єкта злочину через оточуюче (мається на увазі відображення проявів його дій на оточуючих місце злочину предметах, потерпілому).
    При аналізі суперечливих, взаємовиключних свідчень їх оцінка повинна проводитися з використанням способів усунення суперечностей.
  2. Вимоги щодо суб’єкта злочину (підекспертного):
    1) безпосереднє клінічне дослідження підекспертного передбачає діагностичну та експертну оцінку його психічного стану на період проведення експертизи;
    2) діагностична та експертна оцінка психічного стану підекспертного на період часу, що цікавить суд (період події злочину) передбачає аналіз, співставлення усіх даних, що отримані при дослідженні об’єктів експертизи (тобто матеріалів справи та підекспертного), їх систематизацію та узагальнення.

Формулювання діагностичного та експертного висновків передбачає обов’язкове використання стандартів діагностики та експертної оцінки короткочасних афективних станів у відповідності з сучасними науковими розробками та класифікаційними вимогами [5; 10, с. 317–321].

Таким чином, проведення експертного дослідження короткочасних афективних станів передбачає наявність певного обсягу та алгоритму оцінки фактичних даних щодо психічної діяльності та поведінки особи до, на період та безпосередньо після події афектогенного злочину з подальшим співставленням виявлених ознак афективного стану зі стандартами діагностики та експертної оцінки.

Наведені методичні підходи, на нашу думку, дозволять, з одного боку, підвищити обізнаність судово-психіатричних експертів та психологів — судових експертів при проведенні експертизи короткочасних афективних станів, а з іншого — оптимізувати процес проведення такої експертизи та забезпечити обґрунтованість та доказовість її висновків.

Література

  1. Акт посмертної судово-психіатричної експертизи у цивільних справах: Методичні рекомендації / В. Б. Первомайський, В. Р. Ілейко, А. І. Цубера, Л. О. Кригіна. — Київ, 2000. — 23 с.
  2. Закон України «Про судову експертизу». — Київ, 1994. — 9 с.
  3. Илейко В. Р., Первомайский В. Б. К обоснованию экспертного метода в судебно-психиатрической экспертизе // Архів психіатрії. — 2004. — Т. 10, № 2. — С. 210–214.
  4. Ілейко В. Р., Первомайський В. Б. Обґрунтування експертних висновків в акті судово-психіатричної експертизи // Український медичний часопис. — 2003. — № 4. — С. 105–108.
  5. Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств. Клинические описания и указания по диагностике / Пер. под ред. Ю. Л. Нуллера, С. Ю. Циркина. — Киев: Факт, 1999. — 272 с.
  6. Нормативно-правові документи з питань надання психіатричної допомоги. — Київ: МОЗ України, 2002. — 60 с.
  7. Первомайский В. Б., Боженко А. В. Аффективные состояния как психолого-психиатрическая проблема в судебной экспертизе // Архів психіатрії. — 2005. — Т. 11, № 2. — С. 41–47.
  8. Первомайский В. Б., Канищев А. В. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза: заблуждения и реальность // Архів психіатрії. — 2006. — Т. 12, № 1–4. — С. 175–179.
  9. Первомайский В. Б., Крыгина Л. А., Илейко В. Р. Экспертная оценка аффективных состояний в судебно-психиатрической практике // Архів психіатрії. — 2007. — Т. 13, № 3–4. — С. 60–64.
  10. Розробити методологічні та методичні підходи судово-психіатричної оцінки афективних станів у кримінальному процесі: Звіт про НДР (заключний) / Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології. — Номер держреєстрації 0100U001027. — Київ, 2007. — 355 с.

Консультації з питань судово-психіатричної експертизи
Висновки фахівця з судової психіатрії у кримінальних та цивільних справах


© «Новости украинской психиатрии», 2008
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211