НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

СПРИЙНЯТТЯ ПСИХІЧНИХ ПОРУШЕНЬ ТА ПОКАЗНИК ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ХВОРИХ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ АЛКОГОЛЬНИЙ ДЕЛІРІЙ

В. Н. Кузьмінов

* Публікується за виданням:
Кузьмінов В. Н. Сприйняття психічних порушень та показник якості життя у хворих, що перенесли алкогольний делірій // Медицинская психология. — 2006. — Т. 1, № 2. — С. 83–86.

Неефективність лікування синдрому залежності від алкоголю в багатьох випадках зумовлена анозогнозією (відсутністю сприйняття для себе синдрому залежності та інших проблем з психічним і соматичним здоров’ям, що пов’язані зі зловживанням алкоголем). Гострі психотичні розлади, що мають місце у багатьох хворих із алкогольною залежністю [1, 2], впливають на ставлення хворого до зловживання алкоголем. Цей вплив має дві властивості. З одного боку, алкогольний психоз є маркером тяжкості перебігу захворювання для хворого. Хворий з алкогольною залежністю починає усвідомлювати, що зловживання алкоголем призвело до психічних порушень. З іншого боку гострі психотичні розлади сприяють розвитку у хворих психоорганічного синдрому. Формування цього синдрому перешкоджає протирецидивним заходам внаслідок порушень когнітивних функцій, деформації ефекторно-вольової сфери хворого [3]. Чинниками формування психоорганічного синдрому є інтоксикація алкоголем, соматоневрологічні захворювання, пов’язані із токсичним чинником алкоголю та його метаболітів, а також із соматоневрологічними захворюваннями, які не пов’язані зі зловживанням алкоголю.

Психоорганічний синдром при залежності від алкоголю має різноманітні прояви, які суттєво залежать від чинників, що призвели до його розвитку. Клінічну типологію і тяжкість психоорганічного синдрому треба враховувати при визначенні реабілітаційних заходів.

У розвитку психоорганічного синдрому велике значення мають поліорганна недостатність, дефіцит вітамінів, водно-електролітні та метаболічні порушення, найбільш різко виражені в різних кризових станах, яким є тяжкий стан відміни алкоголю і гострі психотичні розлади, зумовлені тяжкою соматоневрологічною патологією.

Якщо психоорганічний синдром при постійному зловживанні алкоголем розвивається повільно, то після перенесеного гострого психотичного розладу він з’являється раптово. Синдром може бути транзиторним, але в більшості випадків когнітивні порушення є стійкими і потребують цілеспрямованої корекції.

Метою надання медичної допомоги є поліпшення якості життя хворих та їх соціального функціонування. В існуючих методах оцінки якості життя застосовують комплексну оцінку з позицій самого хворого, родичів та лікаря. При розвитку психоорганічного синдрому знижуються критичні можливості хворого [4–6]. Вивчення співвідношення показників якості життя і ставлення до хвороби у хворих із алкогольною залежністю важливе для планування реабілітаційних заходів у цієї групи пацієнтів.

Метою дослідження було вивчення сприйняття психічних порушень і ставлення до хвороби у хворих із алкогольною залежністю, які перенесли стан відміни алкоголю з делірієм та вплив на них гострого психоорганічного синдрому.

Було проведено клініко-психопатологічне дослідження, визначення показника якості життя за методикою J. E. Mezzich з урахуванням досвіду застосування її в Україні [3, 7].

Було обстежено 80 хворих із залежністю від алкоголю, які перенесли стан відміни алкоголю з делірієм (F10.4 згідно МКХ-10) залежно від наявності гострого психоорганічного синдрому.

Серед обстежених було виділено дві групи: перша — 40 хворих з гострим психоорганічним синдромом у ранньому постпсихотичному періоді; друга — 40 хворих без ознак психоорганічного синдрому після припинення гострого психотичного розладу.

Після припинення психотичного розладу у всіх досліджених першої групи відзначався психоорганічний синдром, основними проявами якого були: загальне зниження пам’яті, фіксаційна амнезія, благодушний настрій, неповна орієнтація у просторі та часі. Вказані порушення у частини хворих були транзиторними і суттєво редукувалися протягом лікування. Для більшості хворих характерною була постпсихотична астенія. В багатьох випадках мала місце полінейропатія, прояви якої частково зменшилися після лікування. Зменшувались або повністю зникали диспепсичні явища, болі (неприємні відчуття) у животі. У хворих з тривалістю психозу понад 2 доби виникли пневмонія, бронхіт, у деяких хворих мала місце поліорганна патологія, ризик якої підвищувався зі збільшенням тривалості психозу.

При затяжному перебігу стану відміни алкоголю з делірієм (перша група) психоз набував ознак соматогенного психозу, що проявлялося насамперед зміною деліріозного синдрому на аментивний. При цьому відбувалася дезактуалізація емоційних порушень — практично не спостерігалися жах, тривога. Основними психопатологічними порушеннями були: дезорієнтація у просторі, часі, гостра сплутаність свідомості, транзиторні маячні та галюцинаторні порушення. В цілому тяжкість психоорганічного синдрому корелювала з загальною тяжкістю психозу. Розподіл хворих першої групи залежно від типу гострого психоорганічного синдрому видно з даних табл. 1.

Таблиця 1

Клінічні види гострого психоорганічного синдрому у обстежених хворих

Вид синдрому Кількість хворих з гострим психоорганічним синдромом, що перенесли алкогольний делірій,
n = 40
абс. к. %
Астенічний 16 40,0
Астено-апатичний 7 17,5
Експлозивний 9 22,5
Моріоподібний 4 10,0
Амнестичний 4 10,0

У цілому в обстежених хворих гострий психоорганічний синдром був досить різноманітний і в деяких випадках мав експлозивний, моріоподібний, амнестичний характер. Для експлозивного психоорганічного синдрому були характерні на тлі виснаження дратівливість, конфліктність після виходу з психотичного стану. При цьому в більшості випадків це супроводжувалось загостренням потягу до спиртних напоїв. Хворі наполягали на відсутності у них психотичної симптоматики, наявність галюцинацій пояснювали тим, що їм своєчасно «не дали випити». Для моріоподібного синдрому були характерні відсутність критики щодо свого стану, «гумор висельника», підвищений настрій, деяка нетямущість, зменшення почуття дистанції щодо медичного персоналу, порушення інтелектуально-мнестичної діяльності.

Амнестичний варіант гострого психоорганічного синдрому в деяких випадках мав ознаки корсаковського синдрому, але частіше — ознаки мнестичної дезорієнтації. Хворі не пам’ятали дату, не запам’ятовували місце, де перебувають, факти навколишнього життя. При подальшому лікуванні явища гострого психоорганічного синдрому зникали або суттєво зменшувалися.

Оцінюючи показники інтегративного показника якості життя, можна виявити його взаємозв’язок з клінічною картиною. Низька оцінка якості життя суттєво залежала у хворих від збереження критичності до свого стану, депресивного синдрому, що було властиво хворим з меншим стажем зловживання алкоголем та деякою збереженістю соціального функціонування. Це було характерно перш за все для хворих із астенічним типом психоорганічного синдрому. У них була найменшою розбіжність в оцінці якості життя самими хворими, лікарями та родичами. Відносно висока оцінка якості життя хворими спостерігалася при амнестичному та моріоподібному гострому психоорганічному синдромі, що супроводжувалося відсутністю критичності до свого стану, благодушним настроєм, анозогнозією залежності від алкоголю. Оцінка лікарем якості життя корелювала із загальномедичними критеріями тяжкості стану хворого. Оцінка родичами якості життя була трохи вища, ніж у лікарів, але в цілому корелювала з тяжкістю стану хворого, його адаптацією до лікування. Значний вплив на цей показник мали сподівання на загальні результати лікування (не лише психотичного розладу, а й залежності від алкоголю), загальна динаміка соціального статусу до перенесеного психотичного стану. Родичі тих хворих, які багато разів госпіталізувалися до психіатричного (наркологічного) стаціонару, оцінювали якість життя дещо краще, ніж родичі первинних хворих, для яких перенесений психоз був показником соціальної «катастрофи», пов’язаної зі зловживанням алкоголем. У процесі лікування оцінка якості життя змінювалася у всіх групах хворих.

Перш за все необхідно відмітити зменшення розбіжностей в оцінці якості життя у хворих з різними типами гострого психоорганічного синдрому (перша група хворих). При цьому у хворих з астенічним, астено-апатичним, експлозивним типами мало місце деяке підвищення оцінки якості життя самими хворими, що супроводжувалося поліпшенням загального стану та зменшенням депресивної симптоматики. У хворих з моріоподібним та амнестичним синдромами, навпаки, спостерігалося деяке зниження оцінки якості свого життя, що залежало від появи критичності до свого стану. Загальною тенденцією при оцінці лікарем якості життя хворого було його підвищення паралельно з поліпшенням загального стану. Оцінка якості життя хворих родичами, навпаки, часто знижувалася, що, можливо, було пов’язано з деякою втомленістю після боротьби за життя хворого та очікуванням повернення хворого додому, великою вірогідністю повернення до зловживання спиртними напоями.

Нами було виділено декілька типів сприйняття факту перенесення психотичного розладу, які наведені у табл. 2.

Таблиця 2

Розподіл типів реагування на хворобу в групах обстежених хворих

Тип ставлення до хвороби Групи хворих
перша, n = 40 друга, n = 40
абс. к. % абс. к. %
Анозогнозичний 15 37,5 4 10,0
Іпохондричний 7 17,5 6 15,0
Дисфоричний 5 12,5 12 30,0
Астено-апатичний 10 25,0 14 35,0
Змішаний 3 7,5 4 10,0

Анозогнозичний варіант реагування на факт перенесеного гострого психотичного розладу вірогідно частіше траплявся у хворих з гострим психоорганічним синдромом, що було зумовлено амнестичними розладами, грубими когнітивними порушеннями в цієї категорії хворих. Звичайно він корелював з амнестичним та моріоподібним варіантами психоорганічного синдрому. При всіх його варіантах відзначалася недооцінка хворими тяжкості свого стану, спроба раціоналізації психотичної симптоматики, намагання пов’язати її з безсонням, з раптовим припиненням вживання алкоголю. Експлозивний варіант мав певну кореляцію з дисфоричним типом реагування на хворобу. Хворі, незважаючи на поганий загальний стан, вимагали припинення лікування, звинувачували рідних у виникненні психотичного розладу. Саме в цій групі оцінка якості життя була найнижчою у родичів хворих і знижувалася протягом лікування, незважаючи на поліпшення стану хворого. Для подолання анозогнозії застосовувалася раціональна психотерапія, що поєднувалася з медикаментозною терапією психоорганічного синдрому. В процесі лікування в більшості випадків прояви анозогнозії зменшувалися. Важливим було роз’яснення родичам хворих особливостей перебігу хвороби, що сприяло оптимізації психотерапевтичного впливу на хворого.

У цілому проведене дослідження дало змогу дійти таких висновків.

Гострий психоорганічний синдром впливає на сприйняття хвороби хворими з алкогольною залежністю, що перенесли гострий психотичний розлад. Показник якості життя є переконливим комплексним показником, пов’язаним із сприйняттям психічних порушень хворими з алкогольною залежністю. Психоорганічний синдром у таких хворих має різноманітні клінічні прояви і корелює з певними типами реагування хворими на перенесений гострий психотичний розлад.

Терапія гострого психоорганічного синдрому сприяє подоланню анозогнозії у хворих із залежністю від алкоголю. Для ефективної реабілітації хворих, які перенесли гострий психотичний розлад, необхідно поєднувати медикаментозне лікування із раціональною психотерапією.

Показник якості життя є важливим інтегративним показником стану хворого, при суттєвих розбіжностях в його оцінці суб’єктами тестування має проводитися психотерапевтична робота не лише з хворим, а й з його родиною.

Література

  1. Минко А. И. Алкоголизм — междисциплинарная проблема (выявление, лечение, реабилитация, профилактика) // Український вісник психоневрології. — 2001. — Т. 9, вип. 4. — С. 6–7.
  2. Морозов Г. В. Алкоголизм. — М.: Медицина, 1983. — 432 с.
  3. Закревский А. П., Цыба И. В., Медведева Е. В., Боброва Н. Г. Коррекция алкогольной (пивной) анозогнозии в процессе психотерапии // Матеріали VII Української конференції «Нові підходи до психотерапії та фармакотерапії станів залежності від психоактивних речовин». — 2006. — С. 61–62.
  4. Марута Н. А., Панько Т. В., Явдак И. А. и др. Критерий качества жизни в психиатрической практике: Монография. — Харьков: Арсин, 2004. — 240 с.
  5. Марута Н. О., Панько Т. В., Явдак І. О. та ін. Показник якості життя у хворих на афективні розлади та його динаміка в процесі лікування // Український вісний психоневрології. — 2002. — Т. 10, вип. 2. — С. 121–123.
  6. Классификация психических и поведенческих расстройств. Клинические описания и указания по диагностике. — Киев: Факт, 1999. — 272 с.
  7. Mezzich J. E., Cohen N., Liu J., Ruiperez M., Yoon G., Igbal S., Perez C. Validation of an efficient quality of life index // Psychiatry on New Thresholds: Abstracts of the XI World Congress of Psychiatry. — Hamburg, 1999. — P. 427–428.


© «Новости украинской психиатрии», 2008
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211