НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

«МОЛОДЬ ТА НАРКОТИКИ — 2008»: ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

О. О. Сердюк, І. П. Рущенко

* Електронна публікація:
Сердюк О. О., Рущенко І. П. «Молодь та наркотики — 2008»: звіт за результатами соціологічного дослідження [Електронна публікація] // Новини української психіатрії. — Київ–Харків, 2009. — Режим доступу: http://www.psychiatry.ua/articles/paper292.htm.

Моніторинг поширення наркотиків серед молоді м. Харкова здійснюється соціологами Харківського національного університету внутрішніх справ. Соціологічні виміри за даною методикою здійснювалися в 1995, 1997, 1999, 2001, 2004 і 2005 роках. Чергове опитування було здійснено у лютому–березні 2008 року. Необхідно зазначити, що протягом 10 років не змінювався як об’єкт дослідження (учні старших класів, ПТУ і студенти різного виду вищих навчальних закладів), так і предмет — процес розповсюдження наркотичних, психоактивних речовин в середовищі учнівської молоді м. Харкова. В цілому залишається незмінною і методика проведення опитувань.

Головна мета всіх опитувань та моніторингу — соціологічне спостереження за процесом розповсюдження наркотичних речовин, включаючи вимірювання широкого комплексу показників, що відносяться як безпосередньо до проб і вживання різних наркотиків, так і до мотивів, факторів, котрі обумовлюють динаміку процесу, відображають ставлення молоді до проблем наркотиків і наркоманів і т. п. Головні поняття, якими оперує моніторинг і які є предметом операціоналізації для складання анкети — категорії «розповсюдження наркотиків і психоактивних речовин» і «розповсюдженість наркотиків та психоактивних речовин в середовищі учнівської молоді».

Перший показник — динамічний, він фіксує зміни індикаторів розповсюдженості у часі, а другий — структурний, що показує частку молодих людей, які пробували наркотики чи психоактивні речовини, мають відповідні контакти чи фактори ризику в конкретний історичний момент часу. Існує суттєва різниця соціологічного вимірювання і даних медичної статистики, в якій головними показниками є «захворюваність» і «хворобливість». В наших опитуваннях респондентами є не хворі на наркоманію, не особи, які перебувають на обліку, а «звичайна» молодь у віці приблизно 15–25 років. Ми фіксуємо факти проби чи систематичного вживання, але не ставимо медичний діагноз. Разом з тим не можна не вказати на прямий зв’язок між показниками розповсюдженості та індикаторами захворюваності чи хворобливості. Адже чим більша сьогодні частка молодих людей, котрі експериментують з наркотиками і психоактивними речовинами, тим ширшим буде коло пацієнтів у наркологів завтра.

В процесі моніторингу використовувались показники трьох видів. По-перше, головні показники, за якими можна робити висновки про динаміку процесу, темпи розповсюдження. Це дозволило помістити у звіт відсоткові ряди, тобто порівнювальні дані опитувань 1995, 1997, 1999, 2001, 2005, 2008 рр. Показники другого виду не є наскрізними, вони були включені в чергові опитування пізніше, або певні індикатори недоцільно було включати в кожне опитування через відсутність серйозних змін в даній області. Наприклад, в останнє опитування включений блок показників, що стосуються проблеми залежності від азартних та комп’ютерних ігор, а також залежності від комп’ютерів та електронних пристроїв, раніше він був відсутній. Поки що рано говорити, чи залишиться він у майбутньому. Показники третього виду — разові, їх включення пов’язане із обробкою тієї чи іншої гіпотези, пов’язаної з проблематикою наркотиків.

Методом збору первинної інформації вибране масове вибіркове репрезентативне опитування осіб, які навчаються у навчальних закладах всіх типів, розташованих у межах міста. Головними принципами польового дослідження є довіра та анонімність. Розповсюдження наркотиків відноситься до такого різновиду латентних соціальних процесів, факти якого широко не розголошуються, і суб’єкти процесу мають підстави не довіряти відповідну інформацію стороннім. Це породжує, мабуть, головну методичну проблему подібних досліджень. Якість отриманої інформації, її достовірність перебувають в прямій залежності від того, наскільки респонденти довіряють соціологам і як організований сам процес опитування, яким інструментарієм користуються дослідники. Для вирішення вказаної проблеми були вжиті наступні заходи: по-перше, в інструментарії використовувались виключно питання закритого типу, що не передбачають заповнення анкети своїм почерком; по-друге, опитування проходило лише в групах методом роздавального анкетування; по-третє, інтерв’юери не перевіряли повноту та правильність техніки заповнення анкет (незаповнені чи заповнені неправильно анкети вибраковувались пізніше при підготовці до введення даних в комп’ютер), анкети знеособлювались і ці умови попередньо повідомлялись опитуваним; по-четверте, створювались умови, щоб при заповненні анкети кожен респондент працював самостійно за окремим столом чи партою. Сукупність вказаних правил, як показали проведені дослідження, дає позитивні результати.

В основу розробки вибіркової сукупності покладені дані Управління освіти Харківської обласної державної адміністрації. Модель вибіркової сукупності включала три етапи відбору: 1) типізація середовища осіб, які навчаються, за ознакою «тип навчального закладу»; 2) випадковий (кроковий) відбір навчальних закладів в рамках типових груп (школи, ПТУ, середні спеціальні навчальні заклади, вузи); 3) випадковий відбір класів чи академічних груп і суцільне анкетування в «гніздах».

В ході останнього опитування у 2008 р. було опитано 1050 юнаків та дівчат. Після введення даних до комп’ютера було здійснено ремонт вибіркової сукупності, за рахунок цього кількість валідних анкет, які підлягають аналізу, зменшилась до 950. З них учні школи — 215 чоловік (22,6%), студенти ПТУ — 56 (5,9%), учні середніх спеціальних навчальних закладів і коледжів — 127 (13,4%), студенти вузів — 552 (58,1%). Відсоткове співвідношення кожної із вказаних груп молоді у вибірковій сукупності визначалось в залежності від її частки в генеральній сукупності.

Розподіл юнаків та дівчат в масиві опитуваних відповідно 44,7% і 55,3%.Невелика перевага дівчат пояснюється двома факторами: по-перше, службою юнаків у збройних силах (після 18 років) і специфікою випадкового вибору груп в навчальних закладах, де є «жіночі» й «чоловічі» спеціальності. В цілому структура опитуваних відповідає розрахунковій вибірковій сукупності і дані дослідження з точністю в 3% можна розповсюдити на генеральну сукупність.

Споживання психоактивних речовин

Загальна кількість споживачів адиктивних речовин, за даними моніторингу (табл. 1), а також інших досліджень і загальної наркологічної статистики в останні роки стабілізувалося і навіть має тенденцію до зменшення.

Таблиця 1

Розподіл позитивних відповідей на питання «Чи доводилося Вам пробувати «смак» наркотиків?» і об’єктивної оцінки проб будь-яких наркотиків (у %)

  1995 р. 1997 р. 1999 р. 2001 р. 2005 р. 2008 р.
Так 22,0 26,6 31,4 29,8 20,2 19,1
Об’єктивно пробували 22 33 47 41 38 25,9

Якщо глянути на частоту проб найбільш масової адиктивної речовини — канабісу (табл. 2), то видно, що кількість регулярних споживачів, усе-таки, незважаючи на їхній малий відсоток (1,8%), росте. Кількість тих, хто робить одиничні проби і потім не повертається до вживання конопель, залишається відносно стабільною. А кількість епізодичних споживачів знижується.

Таблиця 2

Частота проб канабісу: порівняльні дані

  Пробував 1–2 рази Пробував кілька разів Вживав більше 10 разів, але не регулярно Вживаю регулярно
1999 р. 9,3 17,9 9,7 1,0
2001 р. 9,9 19,4 8,9 1,4
2005 р. 13,7 9,6 4,8 1,7
2008 р. 12 8,6 3,6 1,8

У табл. 3 наводяться статистичні дані, що відображають частоту проб різних психоактивних речовин. Вже багато років «перше місце» зі значним відривом займає вживання канабісу, тобто препаратів коноплі, що мають різноманітні сленгові назви. В анкеті наводяться головні назви препаратів коноплі, оскільки на відміну від наркоманів, «звичайні» особи, які навчаються, краще орієнтуються в конкретних сленгових, «вуличних» назвах чи прийнятих в їх колі термінах. Таким чином, близько 25,9% від кількості тих, хто відповів (24,8% від загальної кількості) опитаних мають досвід вживання «слабких» наркотиків. Більша частина з цієї групи «признається» в обмеженій кількості проб.

Таблиця 3

Процентний розподіл відповідей респондентів на питання «До якого ступеню Ви знайомі з різними психоактивними речовинами?» (% до тих, хто відповів)

  Ніколи не пробував Пробував 1–2 рази Пробував декілька раз Понад 10 разів, але не регулярно Вживав регулярно Процент спроб
Препарати коноплі: марихуана, план, анаша, дядя, гашиш, молоко, каша… 74,1 12 8,6 3,6 1,8 25,9
Опіати медичні: морфін, омнопон, метадон, промедол, фентаніл… 97,8 1,4 0,3 0,2 0,2 2,2
Трамадол, трамалгін 93,3 3 2 1,3 0,3 6,7
Опіати кустарні: ханка, черняшка, солома, ширево, бинти… 98,8 0,2 0,6 0,1 0,3 1,2
Героїн 98,8 0,9   0,1 0,2 1,2
Кокаїн, крек 98,4 0,8 0,3 0,1 0,3 1,6
Чіфір 90,6 6,3 2 0,4 0,7 9,4
Первітин (вінт) 97,9 1,2 0,3 0,1 0,4 2,1
Амфетаміни, фенамін, метамфетамін 97,2 1,4 0,8 0,3 0,2 2,8
Ефект, Колдакт, Трайфед та ін. 95,8 2,1 1 0,7 0,4 4,2
Ефедрон (мулька, джеф) 99,2 0,4   0,1 0,2 0,8
Транквілізатори: сібазон, радедорм, мепробамат та ін. 99,1 0,4 0,1 0,1 0,2 0,9
Барбітурати: люмінал, барбаміл, етамінал натрію та ін. 98,6 0,8 0,4 0,2   1,4
Кетамін (каліпсол) 99,1 0,6 0,1 0,1 0,1 0,9
Оксібутират натрію («бутират») 99 0,8 0,1 0,1   1
Інгалянти: клей, розчинники, ацетон та ін. 96,8 1,9 0,8 0,2 0,3 3,2
Димедрол 93,2 4,1 1,8 0,7 0,2 6,8
Тарен 97,2 1,9 0,4 0,3 0,1 2,8
ЛСД (LSD, марки) 97,7 1,8 0,4 0,1   2,3
Псилоцибін, мескалін, DMT 99,2 0,4 0,1 0,1 0,1 0,8
Фенциклідин (PCP) 99,3 0,2 0,1   0,3 0,7
Гриби, галюциногени місцевого походження 95,7 2,6 1,1 0,1 0,6 4,3
Екстазі (МДМА, E, XTC) 95,7 3,1 0,8 0,1 0,3 4,3
Інші наркотики і психоактивні речовини 93,6 3,5 1,7 1 0,2 6,4
Алкоголь (пиво, вино, коньяк, горілка) 13 8,8 18,8 47,2 12,2 87
Тютюн, сигарети (нікотин) 35,2 14,6 13 12,6 24,7 64,8

Друге місце в списку впевнено займає чіфір — 9,4% опитаних мають досвід його вживання, хоча більшість молодих людей наркотиком його не вважають. Свого часу «культура чіфіру» прийшла з місць позбавлення волі разом із звільненням великої кількості осіб, які відбували покарання. В місцях позбавлення волі він відіграє роль доступного та практично легального психостимулятору. Тюремні традиції пустили корені і на волі, крім того вони легко розповсюджуються в молодіжному середовищі. Досить характерною особливістю вживання чіфіру є те, що він виступає у більшості випадків як складова полінаркотизму чи «пошукового» наркотизму, як елемент програми експериментування з психоактивними речовинами. Позитивним є те, що в попередніх опитуваннях частка чіфіру була трошки вище, в 1995 р. вона, наприклад, дорівнювала 14%, в 1997 р. становила рекордні 17%, а в попередньому опитуванні вже впала до 10%.

Третю і четверту позицію займають лікарські засоби трамалгін і димедрол, які певна частка молоді (6,7% та 6,8% відповідно), використовує не з медичними цілями. Димедрол — для посилення дії інших наркотиків чи алкоголю. Трамадол і трамалгін, як обезболюючі препарати широкого вжитку, містять опіати і при прийомі одночасно декількох таблеток викликають стан наркотичного сп’яніння. Проблема з трамадолом порівняно нова, вона з’явилась в 90-х рр. у зв’язку із швидким і слабо контрольованим зростанням його продаж через аптеки внаслідок того, що він будучі фактично наркотиком-опіоїдом, віднесений формально до списку сильнодіючих, а не наркотичних препаратів. В цілому доступність цих лікарських засобів висока, і вони постійно перебувають в нелегальному обігу.

Зріс процент молодих людей, які пробували «гриби» — галюциногени місцевого походження та препарат «Екстазі», він становить 4,3%. Вживання цих речовин можна віднести до так званої «клубної культури». Екстазі — типовий молодіжний, «клубний» наркотик — в Харкові не отримав широкого розповсюдження, ймовірно, через велику ціну, труднощі і ризики контрабанди. Хоча з кінця 90-х рр. він стабільно фіксується в опитуваннях, в 1999 р. його показник досяг 4% і у цьому році спостерігається зростання його вживання. Молоді люди також все більше вдаються до експериментів з речовинами, що можуть викликати галюцинації (тарен — 2,8%, ЛСД — 2,3%). Тарен — це виключно вітчизняне явище, таблетки, що входили до складу індивідуальних медичних пакетів для цілей самооборони. В 90-х рр. тарен потрапив до незаконного обігу наркотиків і до цих пір фіксується серед інших психоактивних речовин.

Досить високим залишається процент споживачів наркотиків, що кустарно виготовлюються з лікарських засобів «Ефект», «Колдакт», «Трайфед» та ін., він становить 4,2%. Зростає вживання препарату «оксібутират натрію», на сленгу «бутират», його вживали 3,2% респондентів.

Молоді люди використовують інгалянти хімічного виробництва (3,2%). Слід зауважити, що в навчальних закладах нюхання клею чи ацетону не отримало широкого розповсюдження — це невід’ємна складова побуту безпритульних, «дітей вулиці». І, таким чином, загальний відсоток тих, хто експериментує з інгалянтами, від дослідження до дослідження, змінюється незначно. Найбільшого значення він досяг в опитуванні 1999 р., коли близько 5% респондентів вказали на відповідний досвід.

«Традиційні» для нашого регіону наркотичні речовини — опіоїди — є важкодоступними для населення, їх показник в моніторингу ніколи не перевищував 1–2 відсотки. Так, медичні опіоїди вживали 2,2%, кустарні — 1,2%, а героїн вживали теж 1,2% опитаних.

Стимулятори виявляються більш розповсюдженими серед молоді, ніж опіоїди — наприклад, амфетаміни вживали 2,8% опитаних, а первітин — 2,1%.

Ще раз підкреслимо головне спостереження — впевнену негативну динаміку наркотизації практично в усіх основних позиціях списку психоактивних речовин. Але існує суттєве зауваження — на ринку наркотиків спостерігається внутрішня трансформація, про що нам говорить позитивна динаміка по регулярному споживанню ряду психоактивних речовин.

Якщо проаналізувати, коли саме вживали наркотики респонденти (рис. 1), то виявляється, що більшість робили це «рік тому, та більше» — 56,3%, «протягом року» це робили 24,5% опитаних, «протягом місяця» — 9,6%, «протягом тижня» — 3,8% та «вчора (сьогодні)» — 5,8% респондентів.

Процентний розподіл відповідей респондентів на питання «Якщо Ви вживали наркотики, то коли в останній раз?»

Рис. 1. Процентний розподіл відповідей респондентів на питання «Якщо Ви вживали наркотики, то коли в останній раз?»

На питання «Якщо Ви вживали наркотики, то які шляхи Ви для цього використовували?», 23,1% опитаних відповіли, що це було «куріння травки», 7,2% респондентів вживали таблетки та капсули усередину, 2,1% — робили інгаляції випарювань токсичних речовин (вдихали хімічні препарати), 1,5% опитаних робили інтраназальні інгаляції, тобто нюхали порошок і 1,2% робили ін’єкції у вену.

Процентний розподіл відповідей респондентів на питання «Якщо Ви вживали наркотики, то які шляхи Ви для цього використовували?»

Рис. 2. Процентний розподіл відповідей респондентів на питання «Якщо Ви вживали наркотики, то які шляхи Ви для цього використовували?»

Що ж стосується споживання алкоголю — його зараз вживає 87% молодих харків’ян (табл. 4), що трохи більше, ніж у 2005 р. — 86,3%. Збільшення кількості споживачів алкоголю відбулося за рахунок тих, хто пробував його 1–2 рази або вживав регулярно, у той час як відсоток тих, хто вживає алкоголь часто, зменшився.

Таблиця 4

Частота вживання алкоголю в 2001, 2005 і 2008 рр. (% до тих що відповіли)

  Пробували усього Пробував 1–2 рази Пробував кілька разів Вживав більш 10 разів, але не регулярно Вживаю регулярно
2001 р. 71,3 1,4 11,9 48,0 10,0
2005 р. 86,3 7,6 18,8 50,0 9,9
2008 р. 87 8,8 18,8 47,2 12,2

Змінилася і структура споживаних молоддю спиртних напоїв (табл. 5). Впевнено зменшується середня кількість споживаного молоддю міцного вина. Збільшується кількість споживаного сухого вина і шампанського. На фоні попереднього зменшення зросла кількість вживаних молоддю міцних спиртних напоїв. Також слід відмітити зростання споживання кількості пива, яке теж відбувається після зменшення його споживання серед молоді у попередні роки.

Таблиця 5

Структура спиртних напоїв, що вживаються харківською молоддю в 1999, 2005 і 2008 рр. (усереднені показники за тиждень у мілілітрах)

  1999 р. 2005 р. 2008 р.
Пиво 1842 860 1405
Вино сухе, шампанське 60 66 74
Вино міцне 57 31 22
Горілка, коньяк, самогон 176 86 107
Лонгер та ін. слабоалкогольні коктейлі 172 290

Крім того, звертає на себе увага доволі стрімке зростання споживання молоддю слабоалкогольних коктейлів. Цей тип спиртних напоїв з’явився не так давно, але вже захопив значну частину ринку алкогольних напоїв, і турбуючим фактом є те, що основною групою його споживачів є саме молодь.

Тютюнопаління залишається досить розповсюдженою формою адиктивної поведінки (табл. 6). Якщо порівнювати загальну ситуацію з попередніми роками, то ми спостерігаємо незначні коливання кількості споживачів тютюнових виробів; так, у 1999 р. курило 59,2% молодих харків’ян, у 2001 р. — 64,3%, у 2005 р. — 66,4%, а у 2008 р. — 64,8%.

Таблиця 6

Процент харківської молоді, що коли-небудь у житті курили (порівняльні дані за 1999, 2001, 2005 і 2008 рр. у %)

  1999 р. 2001 р. 2005 р. 2008 р.
Всього курить 59,2 64,3 66,4 64,8

Контакти із наркодилерами

Контакти із наркодилерами є вагомим показником, що відображає кількість групи споживачів наркотиків. Всього з продавцями наркотиків зустрічались 24,5% респондентів, тоді як у 2001 р. — 31,4%, а у 2005 р. — 22%. Можна говорити про несуттєве збільшення, або скоріше про стабілізацію контактів молоді з суб’єктами нелегального обігу наркотиків. В цьому ми вбачаємо аргумент для доказу гіпотези про стабілізацію наркоситуації в середовищі учнівської молоді.

Якщо говорити про ініціативу цих зустрічей (табл. 7), то домінує позиція випадкової зустрічі (45,1%), що сама по собі приховує інші обставини події; друге місце займає ініціатива друзів (32,8%). Така картина практично не відрізняється від відсоткових розподілів попередніх років.

Таблиця 7

Процентний розподіл відповідей на питання «Якщо Ви зустрічались із продавцями наркотиків, то від кого була ініціатива?» (% до тих, хто відповів)

  1999 р. 2001 р. 2005 р. 2008 р.
Від мене 7,1 13,1 6,0 10,1
Від продавця 8,2 6,8 11,6 11,9
Від моїх друзів, знайомих 23,8 17,1 23,7 32,8
Це була випадкова зустріч 32,1 31,7 35,5 45,1
Важко відповісти 28,8 31,2 23,2

Більшість подібних зустрічей відбувається на вулиці, у дворі, в під’їзді — 14,7%, або у випадково обумовленому місці, на т. зв. «стрєлке» — 7,4%. Далі за частотою слідують зустрічі на «точці» у «бариги» — 5,9% («точка» — це жаргонна назва місця, де наркоторговець продає наркотики). В компанії, у друзів вдома зустрічались із продавцями наркотиків — 4,1% респондентів. Рідше зустрічаються молоді харків’яни з наркоторговцями в навчальному закладі — 1,8% і в гуртожитку — 1,9%.

Крім цього, нами була виявлена деяка трансформація соціально-етнічної приналежності суб’єктів нелегального обігу наркотиків (табл. 8).

Таблиця 8

Розподіл відповідей на питання «Хто виступав у ролі продавця?» (% до тих, хто відповів)

  1999 р. 2001 р. 2005 р. 2008 р.
Місцеві жителі 21,0 18,3 22,7 8,2
«Свої», друзі, знайомі 20,1 22,7 7,2 14,3
Цигани 11,2 5,0 3,8 3,5
Вихідці із кавказького регіону 2,7 3,2 3,0 2,6
Африканці 2,2 1,4 1,6 1,6
Вихідці із Середньої Азії 1,4 2,7 1,5 1,4
Інші 7,8 9,2 9,1 5,6

У порівнянні з даними опитувань 1999 і 2001 рр. зменшилась кількість продавців наркотиків із такої соціальної групи, як «місцеві жителі». В групі «свої», друзі, знайомі знов спостерігається збільшення кількості наркоторговців. А в таких групах, як цигани, вихідці із кавказького регіону, африканці та вихідці із Середньої Азії, спостерігається зменшення кількості наркодилерів, або практично відсутня будь-яка динаміка, тобто їх кількість не змінюється. Звертає увагу лише зростання частки друзів та знайомих серед продавців наркотиків. Це відбувається внаслідок того, що це найбільш «безпечний» шлях отримувати наркотичні речовини для споживача, без ризику бути затриманим, бо покупці і продавці є близькими знайомими. Таким чином, незаконний обіг наркотиків поступово інтегрується у систему неформальних відносин молоді, що є загрозливим фактором. Наркобізнез — ведучий фактор у залученні нових осіб до споживання наркотиків. Боротьба с незаконним обігом залишається ведучим завданням в області профілактики наркотизму.

Вживання наркотиків у соціальному оточенні респондентів

У нашому дослідженні найближче соціальне оточення епізодичних і регулярних споживачів адиктивних речовин — це т. зв. «ближнє коло», це родичі наркомана, його близькі друзі, а також особи, що утягуються в ситуації споживання адиктивних речовин, що мають зустрічі з розповсюджувачами наркотиків, але не вживали них. За даними моніторингу відбувається зменшення цієї групи серед молоді (табл. 9).

Таблиця 9

Вживання наркотиків у соціальному оточенні респондентів

  1995 р. 1997 р. 1999 р. 2001 р. 2005 р. 2008 р.
Є споживач наркотиків серед близьких людей 28,3 32,8 26,2 28,0 17,2 13,9
Знайомі з людиною, що вживає наркотики 59,1 62,1 68,7 68,5 54,6 55
Бачили людину в стані наркотичного сп’яніння 64,8 73,3 78,9 79,4 72,2 69,7

Вживання наркотиків іншими в присутності респондента звичайно є чинником, що провокує перші проби (табл. 10).

Таблиця 10

Вживання наркотиків у присутності респондента

  1995 р. 1997 р. 1999 р. 2001 р. 2005 р. 2008 р.
Чи вживали у Вашій присутності наркотики? Так 52,3 54,0 55,7 51,6 43,5 37,7
Ні 44,8 43,9 40,5 45,2 54,8 59
Якщо «Так», то як часто це траплялось? Один раз 24,4 26,0 22,2 24,6 26,7 28,3
Декілька разів 58,0 52,4 55,8 51,2 57,5 54,2
Багато разів 17,6 21,6 22,0 24,2 15,9 17,5
Чи пропонували Вам приєднатись? Так 42,5 51,4 62,1 62,0 48,8 51,2
Ні 48,1 44,0 34,1 34,8 48,9 46
Важко відповісти 9,4 4,6 3,8 3,2 2,3 2,8
Яким способом вживались наркотики? Вдихання хім. препаратів 5,6 10,2 11,7 16,3 12,3 10,3
Прийом в середину 17,2 18,8 16,5 21,7 17,7 18,2
Куріння 56,3 68,6 67,9 41,1 49,8 44,2
Укол в вену 10,0 7,8 6,4 6,0 4,7 4,2
Нюхання порошку 3,1 1,9 4,1 5,4
Інше 5,9 3,3 4,4

Залучення до вживання наркотиків, по нашим даним, відбувається головним чином через тиск з боку групи друзів, однокласників або «випадкових зустрічних». Тут також спостерігається негативна динаміка, але процент респондентів, відчувших пропозиції приєднатись (показник тиску групи на індивіда), залишається відносно стабільним, він коливається біля 50%.

Мало змінюється структура способів вживання (так, як її бачать респонденти). Позитивним моментом тут є певне скорочення частки респондентів, які «своїми очима» бачили укол в вену. Ця тенденція спостерігається протягом всіх опитувань. Крім того, е і негативна тенденція — поступове збільшення частки респондентів, які бачили нюхання порошку. Це свідчить про те, що цей спосіб вживання, тісно пов’язаний з окремою групою наркотиків — стимуляторів (кокаїн, амфетамін), впевнено набуває розповсюдження серед молоді.

Оцінка доступності наркотиків

Також регулярно протягом моніторингу респондентам задавали питання: «Наскільки важко (чи легко) молодій людині «дістати» наркотики, психоактивні речовини в Харкові?» У табл. 11 наводяться результати усіх опитувань.

Таблиця 11

Розподіл відповідей на питання: «Наскільки важко (чи легко) молодій людині «дістати» наркотики, психоактивні речовини в м. Харкові?»

  1995 р. 1997 р. 1999 р. 2001 р. 2005 р. 2008 р.
Важко 3,2 1,8 1,3 4,6 4,0 4,1
Скоріше важко, ніж легко 8,7 5,2 4,3 4,1 6,9 5
Затрудняюсь відповісти 45,4 40,0 40,5 29,3 47,4 40,3
Скоріше легко, ніж важко 24,6 32,4 34,9 34,5 28,9 32,2
Легко 18,2 20,5 19,0 27,5 12,7 18,3
Індекс важкості
–1 < Iт < +1
–0,23 –0,33 –0,33 –0,38 –0,21 –0,28

Перше, що привертає увагу: протягом всіх років спостереження молодь в цілому схиляється до того, що наркотики в Харкові дістати скоріше легко, ніж важко. Правда, значний відсоток респондентів традиційно ухиляється від прямих відповідей, що характерно для тих молодих людей, які знаходяться за межами наркотичної субкультури.

Цей показник пов’язаний з головними показниками розповсюдженості нелегальних наркотиків, оскільки чим більше у вибірці споживачів наркотиків, тим нижче індекс важкості. Індекс, значення якого наведені в нижньому рядку табл. 11, може коливатися від +1 до –1, де крайні значення відповідно означають: «важко» і «легко». В цілому індекс важкості йде в руслі центральної тенденції: він незначно знизився і це являється опосередкованим свідченням трансформації процесів зараження учнівського молодіжного середовища наркотиками.

За останні роки істотно змінився ступінь суб’єктивної оцінки гостроти ситуації, що склалася, із вживанням алкоголю та інших адиктивних речовин. Для фіксації цього показника ми використали шкалу, що становить континуум із семи позицій від оцінки проблеми як абсолютно несерйозної до її оцінки як дуже серйозної. Ми присвоїли кожній з позицій числове значення в балах: «Дуже серйозна» — 3 бали, «Досить серйозна» — 2 бали, «Скоріше серйозна, ніж ні» — 1 бал, «Затрудняюсь відповісти» — 0, «Скоріше несерйозна» — –1, «Не серйозна» — –2, «Абсолютно несерйозна» — –3. Нами оцінювалась гострота проблеми відносно двох класів адиктивних речовин — наркотиків та спиртних напоїв.

Динаміка оцінки харківською молоддю ступеню гостроти цих проблем зображена на рис. 3. За останні роки ми можемо спостерігати зростання суб’єктивної оцінки гостроти обох проблем, причому проблема наркоманії оцінюється як більш серйозна, ніж проблема алкоголізму, не дивлячись на його несумірно більші масштаби розповсюдження. Це цілком пояснюється тим фактом, що по відношенню до алкоголю не існує правових обмежень, його вживання культурально обумовлено великою кількістю питних звичаїв і традицій, що існують протягом століть.

Динаміка оцінки гостроти алкогольних і наркотичних проблем

Рис. 3. Динаміка оцінки гостроти алкогольних і наркотичних проблем

Що ж стосується наркотиків, то тут, навпаки, ніяких культурально обумовлених та усталених механізмів їх вживання не існує, це явище порівняно нове. Відповідно, на відносно нову та значно більш латентну небезпеку суспільство і реагує більш сильними побоюваннями. Необхідно також відмітити, що негативні соціальні наслідки вживання наркотиків значно більш помітні, ніж наслідки вживання алкоголю, і за часом наступають значно швидше, ніж при вживанні алкоголю.

Стан профілактики наркотичної залежності серед учнівської молоді

Інституціоналізація профілактики починається із формування у молоді потреби в ній. Ось чому нам цікаво простежувати динаміку потреби в профілактиці наркотизму серед молоді протягом останніх років (табл. 12).

Таблиця 12

Розподіл відповідей на питання «Чи потрібні молодим людям бесіди, роз’яснення про шкоду наркотиків?»

  1999 р. 2001 р. 2005 р. 2008 р.
Так 64 69 68 62,9
Скоріше так, ніж ні 23 19 20 19,9
Важко сказати 7 6 5 6
Скоріше ні, ніж так 4 3 4 6,1
Ні 2 3 3 5

Ми бачимо, що думка молоді про необхідність профілактики адиктивної поведінки у 2008 р. порівняно з попередніми роками змінилась незначно. Однак, якщо звернутися до ретроспективних даних (Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. — Харьков: Торсинг, 2000. — 432 с.), то у 50-х рр. 73% молодих людей вважали профілактику наркотичної залежності непотрібною. В 1979 р. їх кількість становила 42%, а в наш час лише 5%. Причинами зміни уявлень молоді про профілактику наркозалежності можуть бути наступні. По-перше, наркоманія в умовах радянського устрою вважалась елементом буржуазного суспільства, а при соціалізмі наркоманів бути не повинно. По-друге, споживання наркотиків розглядалось як один із видів кримінальної поведінки, що регулювалася відповідною статтею Кримінального кодексу.

Із відміною статті про кримінальну відповідальність за вживання наркотиків, у поєднанні з іншими факторами (різкий спад економіки, зростання безробіття, падіння престижу освіти, професіоналізму, сплеск злочинності, зростання аномії у свідомості та поведінці людей), викликали швидке занурення молодих людей в наркосистему. Молоді люди вже у 90-х роках починають самі усвідомлювати потребу в профілактиці наркотичної залежності.

Про структуру профілактичних втручань в наш час можна судити з рис. 4. На рисунку наведена частота проведення профілактичних бесід різними агентами за оцінками самих респондентів. Можна стверджувати, що найбільша профілактична активність спостерігається в школі. І це методично правильно, оскільки саме в шкільному віці відбувається, в більшості випадків, знайомство з наркотиками. Найменшу активність в проведені бесід і консультацій проявляють лікарі та працівники міліції.

Розподіл профілактичних бесід серед різноманітних агентів превентивної діяльності (% до тих, хто відповів)

Рис. 4. Розподіл профілактичних бесід серед різноманітних агентів превентивної діяльності (% до тих, хто відповів)

Спостерігається позитивна динаміка кількості профілактичних втручань у молодіжне середовище. Першими на небезпеку «зараження» наркоманією відреагували батьки молодих людей і педагоги, оскільки знаходяться в постійній і безпосередній соціальній близькості від них. За результатами останнього опитування, 72% респондентів вказали, що батьки проводять з ними профілактичні бесіди. Однак безумовне лідерство в цій області належить вчителям (89%). Подібна реакція відображає масштаби і соціальну значимість проблеми розповсюдження адиктивної поведінки, що набула епідемічний характер лише в 90-х роках XX століття, а в наш час увійшла в період стабілізації та зниження.

Проблема профілактики наркотичної залежності учнівської молоді багато в чому залежить від форм і методів її проведення. З цією метою респондентам було запропоновано оцінити значимість заходів із профілактики наркоманії в їхньому навчальному закладі (табл. 13).

Таблиця 13

Процент проведення заходів із профілактики наркоманії в навчальних закладах м. Харкова (% до тих, хто відповів)

  2005 р. 2008 р.
Всього проводили Всього проводили 1 раз декілька разів регулярно
Групові заняття 46 51 21 26 4
Індивідуальні заняття 15 16 6 8 2
Наглядна агітація, плакати, фільми 56 62 18 34 10
Розповсюдження брошур, листівок 55 41 16 36 9
Зустрічі з колишніми наркоманами 17 25 14 9 2
Зустрічі з лікарями, наркологами 41 37 20 16 2
Зустрічі з працівниками міліції 25 21 10 8 3
Психологічні тренінги 26 29 10 15 3

За оцінками молодих людей, найбільш усталеними формами профілактики є розповсюдження наглядної агітації (62%), проведення групових занять (51%) та розповсюдження брошур (41%). Слабко засвоєні такі технології, як проведення індивідуальних занять, організація зустрічей з колишніми наркоманами (але в останні роки спостерігається зростання кількості таких зустрічей). Насторожує слабке залучення лікарів і наркологів для проведення профілактичних консультацій.

Ставлення до споживачів наркотиків

У ході моніторингу ми вивчили суб’єктивне емоційне ставлення до споживачів наркотиків, яке, на нашу думку, якісно характеризує включеність в систему соціальних зв’язків зі споживачами наркотиків (табл. 14). Подібна картина свідчить про негативне ставлення до споживачів наркотиків, а також про існування «негативного стереотипу» споживача наркотиків у свідомості молодих харків’ян. Однак слід зазначити, що спостерігається незначне зростання частини молоді, у якої наркомани викликають позитивні емоції.

Таблиця 14

Відсотковий розподіл відповідей на питання «Які емоції у Вас викликає спілкування зі споживачами наркотиків?» (% до тих, хто відповів)

  Позитивні Скоріше позитивні, ніж негативні Затрудняюсь відповісти Скоріше негативні, ніж позитивні Негативні
2005 р. 2,0 2,5 23,1 19,8 52
2008 р. 4,6 3,4 23,2 22 46,9

Шкала Богардуса, що містить відповіді на питання: «В якій якості Ви згодні прийняти людей, котрі споживають наркотики?», описує величину соціальної дистанції по відношенню до соціальної групи наркоманів. В даному випадку її можна інтерпретувати як проективне прийняття чи неприйняття наркомана в певному соціальному статусі, значимому для респондента.

Помітна наступна закономірність — молоді харків’яни формують тенденцію до збільшення соціальної дистанції з наркоманами (табл. 15).

Таблиця 15

Результати оцінки толерантності до наркоманів за шкалою Богардуса (% до тих, хто відповів на питання: «В якій якості Ви згодні прийняти людей, котрі вживають наркотики?»)

  1999 2001 2005 2008
Як членів сім’ї 1,63 3,6 1,6 2,4
Як близьких друзів, сусідів 5,3 3,7 3,7 3,5
Як членів трудового колективу 4,89 3,6 2,7 2,6
Як жителів мікрорайону 10,39 8,4 5,7 4,2
Як жителів міста 10,18 4,3 6,1 5,8
Як громадян України 9,78 6,5 7,3 6,5
Не хотів би, щоб наркомани були в країні 57,84 69,9 72,8 75
Індекс соціальної дистанції 6,01 6,05 6,24 6,27

Серед опитаних в цьому році відсоток готових прийняти наркоманів на більш «близькій» соціальній дистанції вище, ніж у 2005 р., але практично такий же, як і у попередніх опитуваннях. Індекс соціальної дистанції виріс (чим вищий індекс — тим менша толерантність до споживачів наркотиків). Із таблиці ми бачимо, що відсоток молодих людей, готових прийняти наркомана на «близькій» соціальній дистанції, відносно стабільний. Це, очевидно, пояснюється тим, що відсоток молодих людей, котрі мають членів сімей, близьких друзів, сусідів, які вживають наркотики, досить стабільний, і їх відношення до цієї ситуації залишається також без суттєвих змін.

І, нарешті, як ступінь толерантності до споживачів наркотиків відображається на поведінці по відношенню до них, наведено в табл. 16.

Таблиця 16

Відсотковий розподіл відповідей на питання: «Яка Ваша поведінка по відношенню до споживачів наркотиків?» (% до тих, хто відповів)

  2005 р. 2008 р.
Стараюсь звести контакти з ними до мінімуму 30,6 34,3
Спілкуюсь з ними з неохотою 18,1 13,8
Веду себе з ними як зі всіма іншими людьми 19,3 18,2
Прагну спілкуватись з ними 0,2 0,6
Вибираю собі друзів за такою ознакою 0,3 0,7
Зі споживачами наркотиків ніколи не стикався 31,4 32,3

З цієї таблиці видно, що молоді харків’яни в основному прагнуть обмежити контакти зі споживачами наркотиків, спілкуються з ними з неохотою. Причому відсоток тих, хто прагне спілкуватись зі споживачами наркотиків та вибирає за цією ознакою собі друзів, збільшився. Це підтверджує наше спостереження про стабілізацію та деяке зростання групи регулярних споживачів наркотиків на фоні зниження кількості епізодичних споживачів. Відсоток тих, хто прагне звести контакти зі споживачами наркотиків до мінімуму навпаки — збільшився.

Ставлення до споживання наркотиків та алкоголю

Ми також виявили важливі закономірності, що стосуються уявлень молодих харків’ян про вживання наркотиків (табл. 17) і алкоголю (табл. 18), які проявляються у «звуженні» його допустимих меж.

Таблиця 17

Відсотковий розподіл відповідей на питання «Яку поведінку людини по відношенню до наркотиків Ви вважаєте нормальною?» (% до тих, хто відповів)

  1999 р. 2005 р. 2008 р.
Наркотики можна вживати будь-які, якщо вони тобі доступні 1,63 0,8 1,6
Іноді можна вживати міцніші наркотики (укол, «колеса» і т. п.) 1,02 0,6 0,4
Курити «травку» можна досить часто 7,72 2,5 2,8
Іноді можна курнути «травку» 41,67 23,5 18,6
Ніколи і ні за яких обставин не вживати 47,97 72,6 76,5


Таблиця 18

Відсотковий розподіл відповідей на питання «Яку поведінку людини по відношенню до спиртних напоїв Ви вважаєте нормальною?» (% до тих, хто відповів)

  1999 р. 2005 р. 2008 р.
Вживати можна завжди і будь-які напої 10,55 3,0 9,3
Іноді можна «міцно» напитися 23,94 12,5 11,4
Можна часто пити, але слабкі напої (пиво, вино) 23,12 19,2 13,6
Вживати рідко і в обмеженій кількості 38,95 61,5 62
Ніколи не вживати 3,45 3,8 3,8

Таким чином, ми спостерігаємо зменшення відсотка молодих харків’ян, які вважають, що вони можуть іноді чи часто вживати наркотики та спиртні напої. Але помітно зростання частки респондентів, які вважають що можливо вживати завжди і будь які наркотики та спиртні напої. Оскільки поведінка людини регулюється не тільки зовнішніми соціокультурними нормами, а й внутрішніми, засвоєними особистістю, то звуження допустимих меж поведінки по відношенню до алкоголю і наркотиків перетворюється в суттєвий фактор, що стримує розповсюдження таких форм адиктивної поведінки, як зловживання наркотиками і алкоголем. Але ми також бачимо ознаки того, що на фоні загального зменшення споживання формується стабільна група регулярних споживачів наркотиків та алкоголю, і її кількість має тенденцію до збільшення.

Адреса для листування:
aserdyuk@mail.ru


© «Новости украинской психиатрии», 2009
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211