НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

СПРИЙНЯТТЯ ПСИХІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ ІЗ ЗАЛЕЖНІСТЮ ВІД АЛКОГОЛЮ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ГОСТРИЙ СОМАТОГЕННИЙ ПСИХОЗ

В. Н. Кузьмінов

* Публікується за виданням:
Кузьмінов В. Н. Сприйняття психічних порушень у хворих із залежністю від алкоголю, що перенесли гострий соматогенний психоз // Ліки України. — 2007. — № 112 (додаток). — С. 65–68.

Доведено, що гострі психотичні розлади у хворих із залежністю від алкоголю мають різноманітну етіологію. Має місце тенденція до зростання психозів при відносній стабільності кількості хворих із алкогольною залежністю, що заходяться на обліку в наркологічних закладах України. Це є показником високої прогредієнтності алкоголізму та неефективності лікування цієї категорії хворих. Більшість з них трактується як стан відміни алкоголю з делірієм. Але в багатьох випадках етіологічним чинником деліріозних станів є різноманітна сомато-неврологічна патологія. В МКХ-10 ці розлади відносяться до рубрики F05. Неефективність лікування синдрому залежності від алкоголю в багатьох випадках обумовлена анозогнозією (відсутністю сприйняття в себе синдрому залежності та інших проблем з психічним та соматичним здоров’ям, що пов’язані зі зловживанням алкоголем) [1, 2].

Вплив гострих психотичних розладів має дві властивості. З одного боку, алкогольний психоз є маркером тяжкості перебігу захворювання для хворого. Хворий з алкогольною залежністю починає усвідомлювати, що зловживання алкоголем привело до психічних порушень. З іншого боку, гострі психотичні розлади сприяють розвитку психоорганічного синдрому в цієї категорії хворих. Формування психоорганічного синдрому, який перешкоджає протирецидивним закладам, внаслідок порушень когнітивних функцій, деформації ефекторно-вольової сфери хворого [3].

Психоорганічний синдром при залежності від алкоголю має різноманітні прояви, що суттєво залежить від факторів, що сприяли його розвитку. Клінічну типологію та тяжкість психоорганічного синдрому треба враховувати при визначенні реабілітаційних заходів. У розвитку психоорганічного синдрому мають велике значення поліорганна недостатність, дефіцит вітамінів, водно-електролітні та метаболічні порушення, що найбільш різко виражені в різних кризових станах, яким є і тяжкий стан відміни алкоголю та гострі психотичні розлади, які обумовлені тяжкою сомато-неврологічною патологією. Черепно-мозкові травми та інша патологія можуть бути самостійним чинником психоорганічного синдрому у хворих із залежністю від алкоголю або відігравати патопластичну роль. Якщо психоорганічний синдром при постійному зловживанні алкоголем розвивається повільно, то після перенесеного гострого психотичного розладу він з’являється раптово. В деяких випадках він є транзиторним, але в більшості випадків деякі когнітивні порушення є стійкими та потребують цілеспрямованої корекції. При розвитку психоорганічного синдрому знижуються критичні можливості хворого [7]. Вивчення взаємовідносин показників якості життя та ставлення до хвороби у хворих із алкогольною залежністю є важливим для планування реабілітаційних заходів щодо цієї групи пацієнтів.

Метою дослідження було порівняльне вивчення сприйняття психічних порушень та ставлення до хвороби у хворих із алкогольною залежністю, що перенесли деліріозний розлад різної етіології.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний. Статистичний. Визначення показника якості життя за методикою J. E. Mezzich з урахуванням досвіду застосування її в Україні [3, 4].

Загальна характеристика хворих. Було вивчено 80 хворих із залежністю від алкоголю, що перенесли деліріозний розлад.

1 група — 40 хворих, які перенесли стан відміни алкоголю з делірієм (F10.4 згідно МКХ-10).

2 група — 40 хворих із залежністю від алкоголю, які перенесли делірій, пов’язаний із соматичною патологією: пневмонія, гострий панкреатит тощо (F05 згідно МКХ-10).

Після припинення психозу у всіх досліджених хворих 1 групи відмічався психоорганічний синдром, основними проявами якого були: загальне зниження пам’яті, фіксаційна амнезія, благодушний фон настрою, неповна орієнтація у місці та часі. Вказані порушення в ряді випадків були транзиторними і суттєво редукувалися протягом лікування. Для більшості хворих була характерна післяпсихотична астенія. В багатьох випадках мала місце полінейропатія, прояви якої частково зменшувалися після лікування. Зменшувалися або повністю редукувалися диспепсичні явища, болі (неприємні відчуття) у животі. У хворих обох груп при тривалості психозу більше 2 діб мала місце пневмонія, бронхіт. У деяких хворих мала місце поліорганна патологія, ризик якої підвищувався з тривалістю психозу. При затяжному перебігу психозу у хворих зі станом відміни алкоголю з делірієм (перша група) психоз отримував схожі ознаки соматогенного психозу, що проявлялося перш за все зміною деліріозного синдрому на аментивний. При цьому спостерігалася дезактуалізація емоційних порушень. У хворих практично не спостерігалися жах, тривога. Основними психопатологічними порушеннями були: дезорієнтація в місці, в часі, гостра сплутаність, транзиторні маячні та галюцинаторні порушення. В цілому тяжкість та тривалість психоорганічного синдрому корелювала з загальною тяжкістю психозу. Розподіл хворих в залежності від типу гострого психоорганічного синдрому надано в табл. 1.

Таблиця 1

Клінічні види психоорганічного синдрому у обстежених хворих

Вид гострого психоорганічного синдрому Групи хворих
Хворі, що перенесли алкогольний делірій Хворі, що перенесли соматогенний делірій
n = 40 % n = 40 %
Астенічний 19 48 25 60
Апато-астенічний 4 4 8 20
Експлозивний 6 20 0
Моріоподібний 4 16 1 2,5
Амнестичний 7 12 6 20

В цілому у обстежених хворих гострий психоорганічний синдром був досить різноманітний та в деяких випадках носив експлозивний, моріоподібний, амнестичний характер. Для експлозивного психоорганічного синдрому були характерні на фоні виснаження дратівливість, конфліктність після виходу з психотичного стану. При цьому в більшості випадків це супроводжувалось загостренням тяги до зловживанням спиртними напоями. Хворі наполягали на відсутності у них психотичної симптоматики, наявність галюцинацій об’ясняли тим, що їм своєчасно «не дали випити». Для моріоподібного були характерні відсутність критики до свого стану, «гумор шибеника», підвищений фон настрою, деяка безтолковість, зменшення почуття дистанції з медичним персоналом, порушення інтелектуально-мнестичної діяльності.

Амнестичний варіант гострого психоорганічного синдрому в деяких випадках мав ознаки корсаковського синдрому. Але частіше мав ознаки мнестичного дезорієнтування. Хворі не утримували в пам’яті дату, не могли запам’ятати місце, де знаходяться, факти оточуючого життя. При подальшому лікуванні явища гострого психоорганічного синдрому зникали або суттєво зменшувалися.

Оцінюючи показники інтегративного показника якості життя, можна виявити взаємозв’язок з клінічною картиною. Низька оцінка якості життя хворими суттєво залежала від збереження критичності до свого стану, депресивного синдрому, що було характерно для хворих з меншим стажем зловживання алкоголем та деякою збереженістю соціального функціонування. Це було характерно перш за все для хворих із астенічним типом психоорганічного синдрому. В цієї групи хворих була найменша розбіжність в оцінці якості життя самими хворими, лікарями та родичами хворих. Відносно висока оцінка якості життя хворими була при амнестичному та моріоподібному гострому психоорганічному синдромі, що супроводжувалося відсутністю критичності до свого стану, благодушним фоном настрою, анозогнозією залежності від алкоголю. Оцінка лікарем якості життя корелювала з загальномедичними критеріями тяжкості стану хворого. Оцінка родичами якості життя була незначно вища, ніж лікарів, але в цілому корелювала з тяжкістю стану хворого, його соціальною адаптацією до лікування. Значний вплив на цей показник мало сподівання на загальні результати лікування (не тільки психозу, але й залежності від алкоголю), загальна динаміка соціального статусу до перенесеного психотичного стану. Родичі хворих, які багато разів госпіталізувались до психіатричного (наркологічного) стаціонару, оцінювали якість життя дещо краще, ніж первинних хворих, для котрих перенесений психоз був показником подальшої соціальної «катастрофи», пов’язаної зі зловживанням алкоголем. В процесі лікування оцінка якості життя змінювалася у всіх групах хворих.

Перш за все необхідно відмітити зменшення розбіжностей в оцінці якості життя у хворих з різними типами гострого психоорганічного синдрому. При цьому у хворих з астенічним, астено-апатичним, експлозивним типами мало місце деяке підвищення оцінки якості життя самими хворими, що супроводжувалося покращенням загального стану та зменшенням депресивної симптоматики. У хворих з моріоподібним та амнестичним психоорганічним синдромом, напроти, мало місце деяке зниження оцінки якості свого життя, що залежало від появи критичності до свого стану. Загальною тенденцією при оцінці лікарем якості життя хворого було його підвищення паралельно з покращенням загального стану. Оцінка родичами якості життя хворих, напроти, часто зменшувалася, що, мабуть, було пов’язано з деякою втомленістю після боротьби за життя хворого та очікуванням повернення хворого додому, великою ймовірністю повернення до прийому спиртних напоїв.

Нами були виділені типи сприйняття факту перенесення психотичного розладу: аногзогнозичний, іпохондричний, дисфоричний, апатичний, змішаний. Розподіл хворих в залежності від типу реагування на хворобу в групах обстежених наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Розподіл типів реагування на хворобу в групах обстежених хворих

Тип реагування на хворобу 1 група 2 група
n = 40 % n = 40 %
Анозогнозичний 15 37,5 4 10
Іпохондричний 7 17,5 6 15
Дисфоричний 5 12,5 12 30
Апатичний 8 25 14 35
Змішаний 5 12,5 4 10

Анозогнозичний варіант реагування на факт перенесеного гострого психотичного розладу достовірно частіше зустрічався у хворих з гострим психоорганічним синдромом. Це було обумовлено амнестичними розладами, грубими когнітивними порушеннями в цієї категорії хворих. Звичайно він корелював з амнестичним та моріоподібним варіантами психоорганічного синдрому. При всіх варіантах психоорганічного синдрому відмічалася недооцінка тяжкості свого стану та спроба раціоналізації психотичної симптоматики, зв’язати її з безсонням, з раптовим припиненням прийому алкоголю. Експлозивний варіант мав певні кореляції з дисфоричним реагуванням на хворобу. Хворі, незважаючи на поганий загальний стан, звинувачували рідних в виникненні психотичного розладу. Саме в цій групі хворих оцінка якості життя родичами хворих була найнижча та зменшувалася протягом лікування, незважаючи на поліпшення стану хворого. Для подолання анозогнозії застосовувалася раціональна психотерапія, що поєднувалася з медикаментозною терапією, головною ціллю котрої був психоорганічний синдром. В процесі лікування в більшості випадків прояви анозогнозії зменшувалися. Важливим було роз’яснення родичам хворих особливостей перебігу хвороби, що давало змогу оптимізації психотерапевтичного впливу на хворого. Основними напрямками фармакотерапії для подолання психоорганічного синдрому є застосування ноотропів, препаратів, поліпшуючих кровообіг головного мозку, великі дози вітамінів. Застосування сучасних гепатопротекторів (глутаргін) з гіпоамонійною дією сприяє не тільки подоланню гострого психоорганічного синдрому в цій групі, а й попередженню.

Висновки

  1. Гострий психоорганічний синдром впливає на сприйняття хвороби хворими з алкогольною залежністю, що перенесли гострий психотичний розлад.
  2. Психоорганічний синдром у хворих із залежністю від алкоголю має різноманітні клінічні прояви та корелює з певними варіантами реагування хворим на перенесений гострий психотичний розлад.
  3. Терапія гострого психоорганічного синдрому сприяє подоланню анозогнозії у хворих із залежністю від алкоголю.
  4. Для ефективної реабілітації хворих із залежністю від алкоголю, що перенесли гострий психотичний розлад, потрібно поєднувати медикаментозну терапію з раціональною психотерапією.
  5. Показник якості життя є важливим показником критичності хворого до своєї хвороби.

Література

  1. Минко А. И. Алкоголизм — междисциплинарная проблема (выявление, лечение, реабилитация, профилактика) // Український вісник психоневрології. — 2001. — Т. 9, вип. 4. — С. 6–7.
  2. Морозов Г. В. Алкоголизм. — М.: Медицина, 1983. — 432 с.
  3. Закревский А. П., Цыба И. В., Медведева Е. В., Боброва Н. Г. Коррекция алкогольной (пивной) анозогнозии в процессе психотерапии // Матеріали VII Української конференції «Нові підходи до психотерапії та фармакотерапії станів залежності від психоактивних речовин». — 2006. — С. 61–62.
  4. Классификация психических и поведенческих расстройств. Клинические описания и указания по диагностике. — Киев: Факт, 1999. — 272 с.
  5. Марута Н. О., Панько Т. В., Явдак І. О., Семікіна О. Є., Стадник А. В. Показник якості життя у хворих на афективні розлади та його динаміка в процесі лікування // Український вісний психоневрології. — 2002. — Т. 10, вип. 2. — С. 121–123.
  6. Mezzich J. E., Cohen N., Liu J., Ruiperez M., Yoon G., Igbal S., Perez C. Validation of an efficient quality of life index // Psychiatry on New Thresholds: Abstracts of the XI World Congress of Psychiatry. — Hamburg, 1999. — P. 427–428.
  7. Марута Н. А., Панько Т. В., Явдак И. А. и др. Критерий качества жизни в психиатрической практике. — Харьков: Арсин, 2004. — 240 с.


© «Новости украинской психиатрии», 2009
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211