НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Русская версия статьи »

ПОСМЕРТНА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ — МЕТОДОЛОГІЧНІ, МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ ПРОВЕДЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ

В. Р. Ілейко

* Публікується за виданням:
Ілейко В. Р. Посмертна судово-психіатрична експертиза у цивільному процесі — методологічні, методичні принципи проведення та завдання // Український вісник психоневрології. — 2002. — Т. 10, вип. 1. — С. 120–121.

Посмертна судово-психіатрична експертиза (СПЕ) має значну питому вагу серед інших видів експертизи у цивільному процесі і тенденцію до кількісного росту в останні роки [6]. Її специфіка, що визначається дослідниками даної проблеми як у минулому, так і в теперішній час, вимагає від експерта глибоких теоретичних знань і великого практичного досвіду [1, 7].

Посмертна СПЕ, виглядаючи на перший погляд окремою проблемою судової психіатрії, вміщує у собі цілу низку маловивчених питань щодо її теорії та практики, зокрема, визначення діє-, недієздатності, обмеженої дієздатності, методології й методики дослідження об’єктів експертизи, доказовості експертного висновку тощо. Між тим, в останні десятиріччя посмертна СПЕ не досліджувалась і не аналізувалась з питань її предмета, завдань, особливостей і специфіки методичних підходів, експертної оцінки психічних розладів, з урахуванням сучасних досягнень судової експертології і змін у законодавстві. Через це не випадково, що саме при посмертній СПЕ трапляються зловживання у вигляді фальсифікацій і підробки об’єктів дослідження; випадки проведення подібної експертизи неспеціалістами в галузі судової психіатрії, у тому числі судовими медиками, психологами. Практичний досвід показує, що цивільні справи, при розгляді яких виникають сумніви щодо психічного здоров’я померлої особи на період оформлення останньою того чи іншого юридичного документа, продовжуються роками через неможливість суду отримати повноцінний і чіткий експертний висновок, що у свою чергу є підставою для призначення повторних СПЕ.

Метою даного дослідження було узагальнення відомостей щодо посмертної СПЕ у цивільному процесі, обґрунтування методичних принципів її проведення.

Узагальнення 15-річного досвіду проведення повторних СПЕ (у тому числі посмертних у цивільних справах), а також експертного аналізу понад 250 випадків посмертної СПЕ у цивільному процесі виявляє наступне. Більшість випадків посмертної СПЕ з точки зору психічного захворювання, що визначало призначення експертизи, належали до проявів судинного (атеросклеротичного) ураження головного мозку, інші випадки переважно стосувалися психічних розладів при соматичних захворюваннях (зокрема, пухлинних, що супроводжуються аутоінтоксикацією, серцево-судинних в стадії декомпенсації і т. ін.). Структура цих розладів відображала різні ступені порушення свідомості, прояви астенії.

Методи дослідження: системний, метод експертної оцінки медичної документації, клініко-психопатологічний. Аналіз і узагальнення даних, отриманих при вивченні тематичного матеріалу та проведенні відповідних експертиз, вивчення спеціальної літератури, інструктивних і законодавчих документів, дозволило сформулювати загальні положення щодо посмертної СПЕ у цивільному процесі, а також запропонувати методологічні та методичні принципи її проведення.

Предметом посмертної СПЕ в цивільному процесі є оцінка психічного стану особи, її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на період юридично значущої дії (угоди), яка сталася у минулому.

Завдання посмертної СПЕ:

  1. Діагностична кваліфікація психічного стану особи, при наявності психічних розладів — обґрунтування їх синдромальної та нозологічної належності.
  2. Оцінка ступеня важкості проявів виявлених психічних порушень.
  3. Співвідношення виявлених психічних розладів з положеннями закону (ЦК і ЦПК України) у рамках формули діє–недіїздатності, що складають її критерії.
  4. Рішення питань про здатність (нездатність) особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, що цікавить суд.

Виходячи з криміналістичного вчення про зв’язки взаємодії, яке складає теоретичний фундамент судово-експертного пізнання [5], можна зазначити ряд специфічних особливостей, які відрізняють посмертну СПЕ в цивільному процесі від інших психіатричних експертиз. Так, об’єктом посмертної СПЕ є виключно матеріали справи та медична документація. Експерт не має можливості безпосередньо дослідити психічний стан підекспертного, а тільки проводить його вторинну оцінку, аналізуючи відомості, котрі вказують, як цей психічний стан та поведінка бачились в різні проміжки часу, в тому числі і в період укладання угоди, медичними, юридичними робітниками, оточуючими, та знайшли відображення в поданих матеріалах. Таким чином, діагностична задача вирішується експертом не безпосередньо стосовно підекспертного, а опосередковано, через оцінку інформації, яка міститься в досліджуваних об’єктах на предмет її відповідності існуючим у психіатрії діагностичним стандартам.

У поданих на експертизу об’єктах, як правило, відсутня достатня кількість фактів, що характеризують особу підекспертного, його психічний стан, поведінку під час укладання угоди та в періоди часу, безпосередньо передуючі та наступні за вчиненням юридично значущої дії. Експерт, таким чином, змушений формулювати висновки в умовах дефіциту інформації.

Нарешті, слідова інформація, що відображена в об’єктах експертизи, виявляється надто різнорідною за ступенем вірогідності, насамперед через те, що суб’єкти цієї інформації не є тотожними за своїми характеристиками. Так, очевидно, що інформація, яка відображає стан підекспертного і зафіксована лікарем-психіатром, при інших рівних умовах, буде відрізнятися від інформації, яка відображена лікарем-терапевтом і, тим більше, особою, яка не є спеціалістом у галузі медицини.

Організаційно-методичні вимоги при виконанні посмертної СПЕ:

  1. Дотримання положень Цивільного кодексу, Цивільного процесуального кодексу України, вітчизняних (національних) інструктивно-методичних документів при написанні експертного висновку (акта СПЕ).
  2. З урахуванням складності цього виду експертизи, для її виконання експерт обов’язково повинен мати відповідний рівень фахової підготовки (стаж експертної роботи, підготовку на спеціалізованих курсах, атестацію).

Методологічною основою як судово-психіатричної експертизи у цілому, так і посмертної і очної експертизи у цивільному процесі є, зокрема, формально-логічний, діалектичний і системний методи дослідження. При цьому ці методи дослідження не можуть розглядатися як самостійні, відокремлені, незалежні один від одного способи експертного пізнання. Навпаки, вони самим безпосереднім чином пов’язані між собою і виступають скоріше як рівні наукової методології, де кожний попередній етап є передумовою і обов’язковою умовою наступного, «присутній у ньому в знятому вигляді, наповнюючи його своїм змістом» [4].

Методичною основою проведення посмертної (та очної) СПЕ є експертний метод з його клінічними принципами, а саме принципами презумпції, узгодженості даних та обґрунтованості. Порядок застосування цих принципів при посмертній і очній експертизі у цивільному процесі, тобто методику оцінки об’єктів дослідження при цих видах експертиз, викладено в надрукованих наукових роботах співробітників відділу СПЕ УНДІ соціальної, судової психіатрії та наркології [2, 3], або найближчим часом буде викладено в фахових виданнях України.

Зазначені в роботі положення підтверджують специфічність та складність посмертного судово-психіатричного експертного дослідження, що визначається насамперед об’єктами даної експертизи, необхідністю ретроспективної оцінки психічного стану особи на певний час, що цікавить суд.

Використання послідовності в етапах експертного дослідження, зі змістовним наповненням структурних частин акта СПЕ, обґрунтування експертних висновків з використанням сучасних методичних принципів оцінки об’єктів даної експертизи, має забезпечити відповідність експертних висновків вимогам законодавчих документів, що регламентують проведення судово-психіатричної експертизи.

Література

  1. Горинов В. В. Вопросы теории в методологии посмертных судебно-психиатрических экспертиз // Судебно-медицинская экспертиза. — 1994. — № 2. — С. 37–39.
  2. Илейко В. Р. Методика оценки показаний свидетелей при посмертной судебно-психиатрической экспертизе в гражданском процессе // Журнал психиатрии и медицинской психологии. — 1999. — № 2. — С. 50–54.
  3. Ілейко В. Р., Первомайський В. Б. Структура акту посмертної судово-психіатричної експертизи у цивільному процесі // Вісник психічного здоров’я. — 2001. — № 3. — С. 27–30.
  4. Первомайский В. Б. О методологии научных исследований в судебной психиатрии // Архів психіатрії. — 1997. — № 3–4. — С. 14–20.
  5. Сегай М. Я., Стринжа В. К. Судебная экспертиза материальных следов-отображений (проблемы методологии). — Киев: Ин Юре, 1997. — 174 с.
  6. Харитонова Н. К. Актуальные вопросы судебно-психиатрической экспертизы в гражданском процессе // Материалы 12-го съезда психиатров России. — М., 1995. — С. 491–492.
  7. Шостакович Б. В., Ревенок А. Д. Психиатрическая экспертиза в гражданском процессе. — Киев: Здоров’я, 1992. — 184 с.

Консультації з питань судово-психіатричної експертизи
Висновки фахівця з судової психіатрії у кримінальних та цивільних справах


© «Новости украинской психиатрии», 2010
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211