СПЕЦИФІЧНІ РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ (F60)

Загальні критерії:

1. Когнітивні розлади.
2. Емоційна нестійкість.
3. Слабкість контролю потягів.
4. Зниження соціальної толерантності.

Параноїдний розлад особистості (F60.0)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Задовольняються загальні критерії.
2. Легка образливість, надмірне реагування у фруструючих ситуаціях.
3. Постійна незадоволеність кимось або чимось.
4. Підозрілість і перекручування фактів, тлумачення нейтральних або приятельських дій оточення як ворожих або, презирливих.
5. Невиправдана недовіра друзям, партнерам, уявлення, що його використовують або завдадуть шкоди.
6. Безпідставне войовничо-надцінне відстоювання своїх прав особистості.
7. Невиправдані підозри сексуальної невірності партнера.
8. Відчуття особистісної підвищеної значущості.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Порушення або перекручування системи ціннісних і індивідуально-значущих орієнтацій — опитувальники значущих пріоритетів.
2. Порушення цільової і мотиваційної структури діяльності.
3. Зміни емоційно-афективної сфери.

Параклінічні методи дослідження — специфічних змін не виявляється

Розлад особистості шизоїдного типу (F60.1)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Задовольняються загальні критерії.
2. Відсутність діяльності доставляє задоволення.
3. Емоційна холодність, відчуженість, сплощена ефективність.
4. Нездатність виявляти щирі почуття стосовно інших людей.
5. Слабка емоційна реакція як на похвалу, так і на критику.
6. Підвищена захопленість фантазіями й інтроспекцією.
7. Перевага індивідуальної діяльності, потреба знаходитися наодинці.
8. Несприятливість соціальних норм і суспільних умовностей.
9. Відсутність близьких друзів або довірчих зв’язків і відсутність потреби до них.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Порушення або перекручування соціальної перцепції.
2. Порушення цільової і мотиваційної структури діяльності.
3. Знижена потреба в досягненні при підвищеній або перекрученій мотивації.
4. Зміни емоційно-афективної сфери.

Параклінічні методи дослідження: не є специфічними

Дисоціальний розлад особистості (F60.2)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Задовольняються загальні критерії.
2. Наявність порушень поведінки з підліткового віку.
3. Виражена, стійка і демонстративна позиція безвідповідальності і зневаги що до соціальних норм і обов’язків.
4. Байдужість до почуттів інших.
5. Нездатність підтримувати взаємовідносини при відсутності труднощів у їхньому становленні.
6. Низька толерантність до фрустрації, низький поріг агресії, включаючи насильство.
7. Схильність обвинувачувати навколишніх або висувати привабливі пояснення своєї поведінці.
8. Нездатність до почуття провини і надбання життєвого досвіду, особливо покарання.
9. Явища соціальної дезадаптації.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Порушення або перекручування системи ціннісних і особистісно значущих орієнтацій.
2. Порушення цільової і мотиваційної структури діяльності.

Параклінічні методи дослідження — специфічних порушень не виявляється.

Емоційно нестійкий розлад особистості (F60.3)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Задовольняються загальні критерії.
2. Висока збудливість і яскравість емоцій при недостатній їхній глибині.
3. Порушення в пізнавальній діяльності при умінні швидко орієнтуватися.
4. Висока жвавість уяви, схильність до вигадок і перебільшень.
5. Підвищена сугестивність.
6. Потреба нових задоволень.
7. Мінімальна спроможність планування.
8. При відносно високому інтелекті — слабка виразність інтелектуальних інтересів, малопродуктивна діяльність.
9. Неможливість довести почату справу до кінця.
10. Спалахи інтенсивного гнівливого афекту, що приводять до насильства.
11. Легка провокованість.
12. Безпідставна критика або зневага до людей.
13. Підвищена самооцінка.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Зміни емоційно-афективної сфери — знижений поріг реактивності, затримки афекту).
2. Порушення цільової і мотиваційної структури діяльності:
   2.1. низька потреба в досягненні при високій мотивації досягнення;
   2.2. низька спроможність до планування і прогнозування.
3. Високий рівень агресивності вище рівня агресії.

Параклінічні методи дослідження: специфічні зміни відсутні

Демонстративний розлад особистості (F60.4)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Задовольняються загальні критерії.
2. Демонстративність, театральність.
3. Яскравість, поверховість і лабільність емоційних реакцій.
4. Постійна потреба в увазі до себе, схваленні.
5. Підвищена сугестивність у сполученні з фантазуванням та поверховим мисленням.
6. Неадекватна демонстрація сексуальної привабливості.
7. Підвищена потреба бути фізично привабливим.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Порушення цільової і мотиваційної структури діяльності:
   1.1. підвищена ригідність або підвищена тендітність рівня домагань, різкі розходження рівня домагань у значущих і у незначущих видах діяльності;
   1.2. підвищена потреба в досягненні при зниженій або перекрученій мотивації досягнення
2. Переваження в предметно-образному коді мислення індивідуально-суб’єктивної або індивідуально-емоційної складової.

Параклінічні методи дослідження: специфічних змін не виявляється.

Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості (F60.5)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Задовольняються загальні критерії.
2. Надмірна схильність до сумнівів і обережності.
3. Перфекціонізм.
4. Надмірна сумлінність, скрупульозність і неадекватна занепокоєність продуктивністю.
5. Підвищена педантичність і схильність до соціальних умовностей.
6. Необґрунтовані наполегливі вимоги того, щоб інші усі робили в точності як і він самий, або нерозсудливе небажання дозволяти виконати що-небудь іншим людям.
7. Поява наполегливих і небажаних думок і потягів, що можуть набувати характеру нав’язливостей і ритуалів.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Зміна цільової і мотиваційної структури діяльності: висока потреба в досягненні при середній мотивації досягнень.
2. Тип сполучень рівнів ситуативної тривожності і особистісної тривоги: показники рівня тривоги і тривожності проективних методик.

Параклінічні методи дослідження: не є специфічними для даної патології.

Тривожний розлад особистості (F60.6)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Задовольняються загальні критерії.
2. Гіперчутливість до відкидання їх іншими.
3. Постійне загальне почуття напруженості і важкі передчуття.
4. Наявність уявлень про свою соціальну нездатність, особистісну непривабливість і приниженість.
5. Підвищена занепокоєність критикою на свою адресу.
6. Небажання вступати у взаємовідносини без гарантій сподобатись.
7. Обмеженість життєвого укладу через потребу у фізичній безпеці.
8. Бажання уникнути соціальної або професійної активності.
9. Відсутність близьких друзів, крім близьких і родичів.
10. Надмірна обумовлена страхом сказати щось невідповідне та дурне.
11. Побоювання потрапити в безглузде становище, почервоніти, виявити ознаки тривоги тощо.
12. Перебільшення потенційних труднощів, фізичної небезпеки або ризику, роблячи що-небудь просте, але що виходить за рамки звичайних занять.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Порушення мотиваційної структури діяльності: високий рівень домагань у сполученні з заниженою самооцінкою в значущих видах діяльності і низький або адекватний у сполученні з низькою самооцінкою в незначущих видах діяльності.
2. Зміни емоційно-афективної сфери:
   2.1. рівень особистісної тривоги вище рівня реактивної тривожності;
   2.2. низький поріг емоційної реактивності в значущих видах діяльності і середній — у незначущих.

Параклінічні методи дослідження діагностичного значення не мають.

Залежний розлад особистості (F60.7)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Задовольняються загальні критерії.
2. Перекладання на інших прийняття важливих рішень.
3. Підпорядкування власних потреб потребам інших людей і неадекватна податливість їхнім бажанням.
4. Небажання пред’являти навіть розумні вимоги людям, від яких індивідуум знаходиться в залежності.
5. Почуття незручності або безпорадності на самоті через надмірний страх нездатності до самостійного життя.
6. Страх бути покинутим особою, із якою є тісний зв’язок.
7. Обмежена спроможність приймати повсякденні рішення без посилених рад і підбадьорення з боку інших осіб.
8. Уявлення про себе як про безпомічну, некомпетентну людину.
9. Добровільне виконання неприємних і принизливих справ, щоб бути улюбленим (ою).
10. Легка уразливість.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Порушення цільової і мотиваційної структури діяльності:
   1.1. низька потреба в досягненні, низька мотивація досягнення;
   1.2. низька і імпунитивна фрустраційна толерантність, особливо в его-блокінгових ситуаціях.
2. Рівень соціальної перцепції низький, соціальної ідентифікації середній або низький.

Параклінічні методи дослідження специфічного діагностичного значення не мають.

Інші специфічні і неуточнені розлади особистості (F60.8)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Задовольняються загальні критерії.
2. Також можуть бути інші прояви, заважаючи соціальної, трудової, сімейної адаптації.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Порушення або перекручування системи ціннісних і індивідуально-смислових орієнтувань.
2. Порушення цільової і мотиваційної структури діяльності:
   2.1. підвищена ригідність або підвищена чуттєвість рівня домагань, різкі розходження рівня домагань у значущих і в незначущих видах діяльності;
   2.2. підвищена потреба в досягненні при зниженій або перекрученій мотивації досягнення.
3. Переважання в предметно-образному коді мислення індивідуально-суб’єктивної або індивідуально-емоційної складової.

Параклінічні методи дослідження: відсутність яких-небудь змін.

Наступні рубрики: змішані та інші розлади (F61), хронічні зміни особистості, що не пов’язані з ушкодженням та захворюванням мозку (F62), розлади навичок та потягів (F63) за діагностичними критеріями відповідають F60.4.

РОЗЛАДИ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ (F64)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Прагнення, що відзначається з раннього дитинства, належати до протилежної статі.
2. Наявність особливостей особистості, характерних для протилежної статі.
3. Статева поведінка, протилежна наявній анатомічній статі.
4. Використання одягу протилежної статі.
5. Бажання позбутися наявних статевих ознак.
6. Гетеросексуальний характер статевого потягу, що має, з урахуванням статевих ознак, гомосексуальну спрямованість.
7. Надійна переконаність у тому, що він є особою протилежної статі, але що має невідповідну цій статі тілесну оболонку.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Порушення або перекручування системи ціннісних і індивідуально-значеннєвих орієнтацій в областях, пов’язаних із статеворолевою поведінкою.
2. Підвищена напруженість у сфері соціального функціонування: високий рівень реактивної тривожності при середньому рівні особистісної тривоги.

Параклінічні методи дослідження діагностичного значення не мають.

РОЗЛАДИ СЕКСУАЛЬНОЇ ПЕРЕВАГИ (F65)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Найбільш значним джерелом сексуальної стимуляції або необхідним для задовільної сексуальної відповіді є певний предмет або об’єкт, вдягання одягу протилежного статі, демонстрація своїх статевих органів, спостереження за людьми, що займаються сексом, сексуальні дії з дітьми, заподіяння болю і приниження партнеру.
2. Хворобливий еквівалент символізує сексуального партнера і є не тільки достатнім для досягнення сексуального збудження і задоволення, але і кращим для цієї цілі.
3. Ритуальні дії є настільки непереборними і неприйнятними, що перешкоджають здійсненню статевого акта і спричиняють страждання у самого індивіда.
4. Сексуальна поведінка має характер примусової і прогресуючої.
5. Хворобливі схильності можуть виявлятися тільки в періоди емоційного стресу або кризи, перемежаючись із тривалими періодами без подібної поведінки.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Порушення або перекручування системи індивідуально-смислових орієнтацій.
2. Зміни цільової і мотиваційної структури діяльності.
3. Підвищена напруженість у сфері соціального функціонування.

Параклінічні методи дослідження діагностичного значення не мають.

ПСИХОЛОГІЧНІ І ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ, ПОВ’ЯЗАНІ З СЕКСУАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ І ОРІЄНТАЦІЄЮ (F66)

Розлад статевого дозрівання (F66.0)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Початок у юнацькому віці.
2. Сумніви у власній статевій приналежності і сексуальній орієнтації.
3. Тривожно-депресивні емоційні розлади.
4. Відсутність постійного прагнення звільнитися від первинних і побічних ознак своєї статі і придбати сексуальні характеристики іншої статі.
5. Імпульсивність.
6. Психологічна близькість з особою протилежної статі утруднена, з особою своєї статі асоціюється з гомосексуальністю.
7. Одностатевий склад кола спілкування.

Патопсихологічні діагностичні критерії — підвищена напруженість у сфері соціального функціонування; високий рівень реактивної тривожності при середньому рівні особистісної тривоги.

Параклінічні методи досліджень — специфічних змін не виявлено.

Его-дистонічна сексуальна орієнтація (F66.1)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Початок у дитячому і підлітковому віці.
2. Наявність форм поведінки протилежної статі при повноцінних фенотипових і генотипових ознаках.
3. Перевага в дитячому віці спілкування з особами протилежної статі.
4. Конфліктність при спілкуванні з особами своєї статі.
5. Схильність до носіння одягу протилежної статі.
6. Нерідко зміна імені з боку батьків або самої дитини на ім’я протилежної статі.
7. З віком формування агресивних форм зовнішньої поведінки.

Патопсихологічні діагностичні критерії — порушення або перекручування системи ціннісних і індивідуально-смислових орієнтацій в областях, пов’язаних із статеворолевою поведінкою:

Параклінічні методи досліджень — специфічних змін не виявлено.

Розлад сексуальних відносин (F66.2)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Сексуальна незадоволеність статевим актом; яка маскується емоційною зовнішньою холодністю або негативізмом.
2. Сексуальні відносини мають чудливі забарвлення з використанням специфічних ритуалів.
3. Початок статевого життя у більш зрілому віці.
4. Початок порушень в юнацькому віці.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Порушення або перекручування системи ціннісних і індивідуально-смислових орієнтацій в областях пов’язаних із статеворолевими перевагами.
2. Підвищена напруженість у сфері мікросоціальних відносин.

Параклінічні методи досліджень — специфічних змін не виявлено.

ІНШІ РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ (F68)

Перебільшення фізичних симптомів за психологічними причинами (F68.0)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Егоцентризм.
2. Демонстративність.
3. Яскравість і поверховість емоційних реакцій.
4. Поверхове мислення.
5. Біль або сенестопатії психологічного походження.
6. Схильність до іпохондричності.
7. Поява ідей про порушення здоров’я навіть після чиєїсь хвороби або смерті.
8. Страх смерті через незначні причини (серцебиття, сухість у роті, нудота).
9. Дратівливість, збудливість, примхливість.
10. Астенізованість.
11. Песимістичний настрій з приводу прогнозу свого соматичного захворювання.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

1. Порушення або перекручування індивідуально-смислових орієнтацій у системі відношень «здоров’я — хвороба — лікування».
2. Наявність конфліктогенних зон, пов’язаних із станом фізичного здоров’я.
3. Підвищення рівня реактивної тривожності.

Параклінічні методи досліджень — специфічних змін, характерних для даного захворювання не виявляється.

Навмисне викликання або симуляція симптомів або інвалідизації, фізичних або психологічних станів (симулятивний розлад) (F68.1)

Клінічні діагностичні критерії:

1. Навмисне висловлення або симуляція фізичних (але не психологічних) симптомів.
2. Внутрішня психологічна потреба прийняти роль хворого з відсутністю рації для подібної поведінки — економічної вигоди, фізичного благополуччя, тощо.
3. Скарги постійні, тривалі, обростають множиною додаткових симптомів.
4. Для підтвердження свого захворювання можуть домішувати кров до сечі, приймати антикоагулянти та інше.
5. Дуже вимогливі, після нормальних аналізів обвинувачують лікаря у некомпетентності.
6. Раптово виписуються, якщо вважають, що їх незабаром обвинуватять у симулятивній поведінці.
7. Тенденція до кількаразового стаціонування в різні клініки.
8. Дратівливе, вороже ставлення до лікаря і медичного персоналу.

Патопсихологічні діагностичні критерії: підвищена напруженість і наявність явних або прихованих конфліктогенних зон у сферах мікросоціального або макросоціального функціонування.

Параклінічні методи дослідження: специфічні зміни, характерні для даного захворювання, відсутні.