НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  История украинской психиатрии »

ВИДАТНИЙ ВКЛАД ШКОЛИ АКАДЕМІКА В. П. ПРОТОПОПОВА В РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ПСИХІАТРІЇ

О. В. Крижанівський, Л. О. Крижанівська

Київ

* Публікується за виданням:
Крижанівський О. В., Крижанівська Л. О. Видатний вклад школи академіка В. П. Протопопова в розвиток української психіатрії // История украинской психиатрии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. — Харьков, 1994. — Т. 1. — С. 78–80.

Історія науки — це сама наука
Гете

Будь-яка наукова школа тому і називається школою, що вона формує професійний світогляд і моральне обличчя своїх вихованців, сприяє розвитку їх талантів і на цьому ґрунті вносить свій неповторний внесок в науку і практику. Академік В. П. Протопопов, будучи послідовником своїх великих вчителів І. П. Павлова та В. М. Бехтерева, спромігся створити саме таку наукову шкоду, діяльність якої яскравими сторінками ввійшла в історію української психіатрії XX сторіччя. Характерною рисою школи В. П. Протопопова в особі її найбільш видатних представників Й. А. Поліщука, П. В. Бірюковича, Н. П. Татаренко, С. Д. Расіна, А. Є. Хільченка, Є. А. Рушкевича, С. П. Зелінського становить нерозривний зв’язок глибоких і оригінальних наукових розробок з потребами практичної організації психіатричної допомоги населенню. Друга особливість цієї школи полягає в новаторському дусі і пристрасності її шукань. Це знайшло свій вираз в ряді піонерських підходів до вивчення психічних захворювань-підходів, котрі можна визначити як патофізіологічний напрямок, що став предтечею сучасної біологічної психіатрії. Прикладом цього можуть служити пріоритетні дослідження в галузі патофізіології ендогенних психозів, в розвитку тези про те, що психоз є захворювання не лише одного мозку, а й організму в цілому, визнання якої веде до зміцнення зв’язків між психіатрією та соматичною медициною. Ще на початку століття В. П. Протопопов виконав в клініці В. М. Бехтерева роботу про соматичні розлади при маніакально-депресивному психозі (МДП), яка з часом стала основою для цілого напрямку патофізіологічних досліджень на новому методичному рівні. В спільних дослідженнях з Й. А. Поліщуком В. П. Протопопов започаткував вивчення азотистого обміну у хворих на шизофренію, ролі токсичних продуктів обміну білків при цьому захворюванні. Новаторським було також дослідження обміну біогенних амінів при МДП, якому поклав початок П. В. Бірюкович ще в 40-х роках, тобто задовго до того, як ця проблема привернула увагу західних клініцистів. На основі вказаних досліджень були сформульовані оригінальні концепції патогенезу шизофренії та МДП. Патофізіологічне вивчення МДП дозволило П. В. Бірюкювичу запропонувати не лише ряд нових засобів лікування (як, наприклад, паранефральні новокаїнові блокади), але й вперше в світовій практиці розробити методику профілактики приступів Маніакально-депресивного психозу. Поряд з вищевказаним школа В. П. Протопопова провадила широкі дослідження вищої нервової діяльності (ВНД) людини і тварин, В. П. Протопопову належить ідея вивчення поведінки тварин на основі уявлень про стимул і перепону, що отримали світове визнання. Є. А. Рушкевич запропонував оригінальний засіб дослідження абстрактного» мислення у людини, виходячи з вчення про вищу нервову діяльність. С. Д. Расін з успіхом розробляв методи лікування епілепсії. Уявлення В. П. Протопопова про токсичне пошкодження окисних ферментів мозку при шизофренії і пов’язану з цим гіпоксію викликало серію. цікавих спроб лікування хворих на ендогенні психози в умовах високогірного клімату (дослідження С. Д. Расіна та інших).

Школа В. П. Протопопова має видатні заслуги в підготовці та вихованні лікарів-психіатрів в Україні. В. П. Протопопов та Й. А. Поліщук протягом багатьох років керували кафедрою психіатрії Київського інституту удосконалення лікарів. Без перебільшення можна сказати, що до них тягнулись лікарі з усіх куточків України, а також з різних республік. Фахівців вабив високий науковий, моральний та громадянський авторитет кафедри. Це дозволяло школі В. П. Протопопова виступати ініціатором численних наукових конференцій, симпозіумів, семінарів, виїзних циклів лекцій, видання збірників наукових праць, монографій, методичних посібників. Під керівництвом В. П. Протопопова та його співробітників захищено чимало дисертацій по психіатрії.

В. П. Протопопов та його найближчі учні виступали як активні організатори психіатричної науки і практики. В. П. Протопопов був організатором і директором першого в Україні науково-дослідного інституту клінічної психіатрії та соціальної психогігієни в м. Харкові, згодом реорганізованого в психоневрологічну академію. В післявоєнний період В. П. Протопопову пощастило створити відділ психіатрії і патології вищої нервової діяльності в системі АН України (м. Київ). Громадянська позиція представників школи В. П. Протопопова приводила їх на передові рубежі організації та вдосконалення психіатричної допомоги. В. П. Протопопов багато зробив для переулаштування психіатричних лікарень на основі охоронного режиму і поваги до особистості хворого, для усунення з практики психіатричних стаціонарів брутальних пережитків середньовіччя. Йому належить ідея створення так званих сепараторів, здатних на певному етапі лікування психозу підтримувати умови охоронного режиму. В. П. Протопоповим та Й. А. Поліщуком немало зроблено для децентралізації психіатричної допомоги в Україні (психіатричні відділення при соматичних лікарнях, санаторні відділення для психічнохворих, широка мережа диспансерів тощо).

В. П. Протопопов та його учні були захисниками прав психічнохворих не на словах, а на ділі, користувались великим авторитетом серед населення. Сотні хворих звертались до них не лише за лікувальною допомогою, але й в пошуках соціальної підтримки по різноманітним питанням, будучи впевненими, що таку підтримку вони завжди отримають. В. П. Протопопову, И. А. Поліщуку, П. В. Бірюковичу часто доводилось відриватись від поточної наукової роботи, щоб з притаманним їм громадським темпераментом наполегливо втручатись в вирішення наступного практичного завдання соціальної психіатрії. Всім були відомі чесність, безкорисливість, принциповість та непідкупність цих лікарів.

Школа В. П. Протопопова подарувала вітчизняній психіатрії блискуче сузір’я лікарів-гуманістів, талановитих вчених і яскравих особистостей, що присвятили своє життя служінню психічнохворим і справили благотворний вплив на професійне і громадянське обличчя кількох поколінь українських психіатрів.



© «Новости украинской психиатрии», 2002
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211