В процесі аналітичної терапії пацієнтів з невротичними розладами було звернуто увагу на тему Бога та молитви, яка виникала в терапевтичному альянсі. Аналіз цих понять привів до наступного узагальнення.

Психологічні аспекти молитви при вирішенні пацієнтом своїх невротичних проблем проявлялись у вигляді:

1. Форми захисту або витіснення (в тому смислі, в якому витіснення деколи розглядалось Фрейдом як особливий «захисний механізм» або скоріше як особлива «судьба потягу», яка використовується з метою захисту).
2. Певного відчуття перспективи.
3. Форми проекції або трансферу відповідальності на сильний архетипальний образ батька.
4. Очікування непередбачуваного результату з усіма психологічними нюансами очікування (домінанта тривоги як базальної позасвідомої акції).

Основні механізми захисту, які реалізовувались в молитві:

1. Заміщення.
2. Ідентифікація з архетипальним образом батька.
3. Об’єднання (механізм, яким фізична репрезентація іншої особи, або яких-небудь властивостей іншої особи асимілювалась в самого себе при допомозі фігурального процесу молитви як масового акту. Він представляв собою особливу форму інтроєкції і був найбільш раннім механізмом ідентифікації).
4. Регресія (механізм, в якому з суб’єктом відбувалось часткове повернення до більш ранніх паттернів адаптації).
5. Репресія (механізм, в якому неприйнятний зміст думок виганявся із свідомості або знаходиться поза ним).
6. Символізація (механізм, при допомозі якого одна ідея переводилась на інший, тому що вони мали спільні аспекти або якості).
7. Анулювання (механізм, при допомозі якого пацієнт символічно діяв протилежно чому-небудь неприйнятному, що уже було ним зроблено).

В принципі в трансцендентальних переживаннях пацієнтів Бог був таким же психотерапевтом, як і мовчазний психоаналітик, який також виконував трансцендентну функцію, намагаючись досягнути в своїй пастві самості через рівновагу та смирення Его, Тіні та Персони. Психодинамічна практика психотерапії, як і різні релігійні течії, мають подібність у шляхах зцілення людської душі — через інтроспекцію за допомогою молитви, медитації, психоаналізу досягти усвідомлення безсвідомого, прийняти його, а також відкриття в собі божественного начала.

На звичайному буденному рівні релігійності пацієнти в основному сприймали Бога як заступника в складних життєвих ситуаціях, що зменшував відчуття тривоги і страху. Досвід аналітичної практики підтверджував думку К. Юнга про те, що релігійні символи, догмати, ритуали забезпечують оформлення безпосереднього досвіду божественного. Вони захищають психіку від надмірного прориву безсвідомого, в символах і догматах асимілюється психічна енергія архетипів. Символи проектуються на зовні і весь світ стає впорядкованим, хаос перетворюється в «космос». Якщо звичайна людина відчуває себе роздвоєною через боротьбу між різними мотиваційними тенденціями, то усвідомлення релігійною людиною трансцендентного мотиву, який об’єднує всі інші устремління, сприяє відновленню єдності свого Я. А це вже терапія.