В плані психологічної і патопсихологічної програми вивчення особливостей світосприйняття хворими з діагностованою шизофренією (МКХ-10) при патопсихологічному обстеженні було опитано 43 хворих. Всім їм ставилось одне запитання: «Як Ви уявляєте смерть і що вона для Вас значить?».

Оцінка відповіді проводилась по наступних векторах: 1) емоційному; 2) відношенню до ієрархії цінностей хворого (ступінь значимості); 3) когнітивному (в т. ч. ступеню логічності умовиводу та осмислення); 4) оцінки хворим «посмертного» прогнозу; 5) співставлення з релігійним світосприйняттям хворого.

В результаті обстеження і систематизації були отримані наступні статистичне не достовірні данні:

1. В 95% випадків хворі шизофренією відносяться до своєї смерті спокійно і до певної міри безтурботно. Акцент уваги на цій проблемі і емоційність описання смерті психологом не викликали співзвучної емоційної реакції і ця далеко не рядова подія сприймалась як щось таке належне і навіть не достатньо значиме. В 2 випадках спостерігалась асоціація смерті з «радістю звільнення від Вашого світу» (протиставлення «ворожому» оточенню).
2. В ієрархії цінностей смерть займала одне з останніх місць (оцінювалось поняття «тривале життя»). Хворі не надавали даному поняттю великого значення. Проблема смерті для них не являлась настільки значимою, як для здорових або соматично хворих.
3. Часто (30% випадків) філософська інтерпретація хворими майбутньої смерті носила виражено захисний характер: «продовження життя у вигляді…»; «переселення душі»; «розтікання у Всесвіті» та ін.
4. Релігійні переконання чітко корелювали з «наслідками» смерті у понятті хворого, але часто доповнювались своїми оригінальними інтерпретаціями (по аналогії вчення Сведенборга, Екхарта та ін.).

Зроблено висновок, що свідомі та позасвідомі вербалізовані прояви у хворих шизофренією при оцінці ними проблем смерті можуть бути використані для розуміння внутрішнього світу та переживань пацієнтів.