Нейрохірургія в Україні, як і в інших країнах, розвивалася протягом багатьох років, долаючи декілька важливих історичних періодів. По-перше, це — так званий «загальнохірургічний» етап (від прадавніх часів до кінця XIX сторіччя). Він пов’язаний з іменами М. Пирогова, Ю. Шимановського, А. Рави, Б. Козловського, А. Ігнатовського, І. Волковича, О. Яценка та ін. Подальший період — етап «хірургічної невропатології» (на межі XIX–XX віків) — означений подвижницькою діяльністю видатних українських хірургів і невропатологів П. С. Бабицького, М. Л. Лапинського, П. А. Бондарева, А. Г. Радзієвського, О. П. Кримова, Б. М. Маньківського, І. М. Іщенка та ін. Нарешті — етап формування і прогресуючого розвитку вже в якості самостійного відгалуження наукової і практичної медицини (від створення перших нейрохірургічних відділень і наукових установ до теперішнього стану розвиненої і спеціалізованої за різними напрямками нейрохірургічної служби і важливої наукової галузі медицини, керованої головною за фахом установою — Інститутом нейрохірургії в складі Академії медичних наук України).

Серед піонерів і творців комплексних підходів у формуванні української нейрохірургії як нової медичної спеціальності в історичному аспекті провідна роль значний час (близько 30 років) належала керівникам самобутнього Харківського нейрохірургічного центру (професорам З. Й. Геймановичу і О. Й. Геймановичу) та їх однодумцям і послідовникам (Л. Й. Смирнову, Я. М. Павловському, М. С. Горбачову, Н. Б. Чибукмахеру та ін.), що творчо працювали в складі Українського психоневрологічного інституту на базі лікарняного комплексу Сабурової дачі з 1922 року.

Саме харківською групою талановитих нейрохірургів, невропатологів, нейропатоморфологів, психіатрів, а також представниками інших суміжних спеціальностей було здійснено створення першого в Україні, найбільш досконалого в організаційному відношенні на той час, комплексного нейрохірургічного підрозділу в структурі однієї з найбільших науково-медичних установ України. Нейрохірургічний центр в Харкові певний час функціонував в якості навчальної бази для підготовки спеціалістів з питань нейрохірургії.

Без перебільшення величезна за своїми науково-практичними результатами робота харківських нейрохірургів, невропатологів і психіатрів в період Вітчизняної війни і в перші повоєнні роки залишила яскравий слід в історії Української нейрохірургії.

Через декілька років провідне місце в організаційній розбудові нейрохірургії як медичної спеціальності, що у системі лікувальних закладів практичної охорони здоров’я охоплює всі регіони, всі без винятку області України, а також в розробці наукових досліджень за найактуальнішими проблемами нейрохірургії, зайняв Інститут нейрохірургії, створений в 1950 році в Києві під керівництвом проф. О. І. Арутюнова. В розгорненні науково-дослідницької, лікувальної і організаційної роботи Інституту, поруч із іншими досягненнями і досвідом світової нейрохірургії, було враховано багато із історичних надбань Харківської нейрохірургічної школи.