На протязі останніх десятиріч в цілому світі спостерігається тенденція до росту частоти психічних захворювань. Як правило, внаслідок психічного захворювання виникають порушення адаптаційних можливостей пацієнта в суспільному житті, а також труднощі в вирішенні виникаючих проблем.

Стратегія психіатричної реабілітації полягає на підтримці пацієнта в найважчому для нього періоді повернення до активного життя, допомозі при можливих наступних емоційних і інтерперсональних кризах.

Робота проводилась на базі клініко-діагностичного відділення Львівської обласної психіатричної лікарні. Пацієнти виключно чоловічої статі, з діагностованим ендогенним захворюванням. Віковий діапазон від 17 до 48 років. Кількість попередніх госпіталізацій від однієї до десяти. Великий процент становлять пацієнти з хронічним перебігом захворювання, які знаходились в відділі на протязі декількох місяців, навіть до півроку. Саме тому існує потреба створення реабілітаційної програми для цієї групи пацієнтів, які в переважаючій більшості залишились без роботи, після виписки час проводять постійно в межах квартири, мають обмежені контакти з людьми, що не сприяє гармонійному функціонуванню в суспільстві.

Робота ведеться в двох основних напрямках: а) праця з пацієнтом; б) співпраця з сім’єю пацієнта.

Праця з пацієнтами проводиться в малих групах — троє–четверо осіб. Заняття проводились по методиці Лібермана, а саме тренінг основних суспільних навиків. Один раз в тиждень проводяться двохгодинні заняття з арттерапії. Під керівництвом художника та в присутності лікаря-психіатра пацієнти займаються психорисунком. Ці заняття носять як діагностичний, так і терапевтичний характер.

Тематика рисунку залежить від стану пацієнтів та від актуальних для них на сьогоднішній день проблем.

В підборі тематики переважають дві тенденції:
а) тематика скерована на висвітлення хворобливих переживань пацієнтів;
б) спільні рисунки, які виконуються групою на одному великому аркуші паперу. Основною метою в цьому випадку є інтеграція групи, а також вказання можливостей порозуміння з іншими людьми.

Окремим розділом реабілітаційної програми є співпраця з сім’єю пацієнта. Заохочуємо до співпраці всю сім’ю пацієнта, але, як правило, приходять матері та дружини. Заняття носять пізнавальний характер і направлені на формування адекватної оцінки можливостей пацієнта та розвиток системи підтримки пацієнта в найважчому для нього періоді повернення до активного життя.

В подальшому плані роботи планується значне розширення тренінгу основних суспільних навиків, групова психотерапія та створення клубу пацієнта.