НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии »

ПОГРАНИЧНІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ГАСТРИТІ

Т. Є. Марчук

Київ, Україна

* Публікується за виданням:
Марчук Т. Є. Пограничні психічні розлади при хронічному гастриті // История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. — Харьков, 1996. — Т. 3. — С. 274–276.

Актуальність вивчення пограничних психічних розладів (ППР), в тому числі при соматичних захворюваннях і зокрема патології шлунково-кишкового тракту обумовлена значною поширеністю ППР в загальній популяції, представленістю в клініці соматичної патології, роллю в клінічній картині хвороби, в тому числі гастроентерологічної.

Метою нашого дослідження було вивчення особливостей виникнення, розвитку та клінічних проявлень ППР при хронічних гастритах; розробка і апробація системи та методів діагностики. На цьому етапі використовувались такі методи: клініко-психопатологічний, патопсихологічні — MMPI та опитувальник Шмішека. Особистісні властивості оцінювались тричі: ретроспективно (до маніфестування гастриту), на момент первинного обстеження та безпосередньо після лікування. Стан шлунково-кишкового тракту визначався відповідними спеціалістами.

На першому етапі обстежено 20 пацієнтів: 11 жінок та 9 чоловік в віці від 20 до 66 років. Тривалість протікання гастриту — від 6 міс до 3 років і більше. ППР були виявлені у 16 осіб. Переважали астенічний, депресивний, іпохондричний симтомокомплекси та їх комбінації.

Згідно MMPI, у обстежених хворих переважали показники по шкалах депресії, тривоги та іпохондрії — 15 осіб. У 5 пацієнтів були високі показники за шкалою психопатії, у 2 — за шкалою параної. При цьому підвищення за шкалами психопатії та істерії спостерігалось у хворих, які страждали хронічним гастритом 2 і більше років, і чим довше протікало соматичне захворювання, тим більші цифрові показники були по «основним» шкалам — депресії та іпохондрії.

За методикою Шмішека визначались водночас 2, 3, а іноді й 4 типи акцентуації. Найчастіше до початку соматичного захворювання спостерігалась виражена акцентуація (в середньому — 15 балів) по таких шкалах: емотивний — у 13 осіб, екзальтований — у 10 осіб, тривожний — у 8 і гіпертимний — у 5 осіб.

В основному ті ж самі сполучення акцентуйованих властивостей виявлялись на момент первинного обстеження. Але середній показник акцентуації при цьому перевищував попередній і рівнявся 18,4 бала. Ця обставина вказує на загострення акцентуйованих рис в процесі становлення ППР. На підставі цього можна припустити, що наявність виражених акцентуйованих рис за вищевказаними типами є одним з факторів, що передумовлюють виникнення ППР у даної категорії хворих. Попереднє дослідження дозволило припустити, що у емотивних акцентуйованих особистостей в більшості випадків розвиваються іпохондричні переживання на астенічному тлі, у екзальтованих — депресивні відхилення, у тривожних — тривожно-іпохондричні стани, у гіпертимних — екзальтація.

Вищевказана симптоматика у 3 осіб класифікована як невротична реакція, у 10 — як стійкий невротичний етан, у 2 хворих — як невротичний розвиток особистості.

Зверталась увага на психосоціальний стан пацієнтів, зокрема їх сімейні, виробничі та інші суспільні відносини. Були виявлені відповідні відхилення, які в єдиному комплексі разом із власне соматичними (органічна патологія шлунку) і психічними розладами формували патологічні комплекси по типу «замкнутого кола».

Існував прямий та зворотній взаємозв’язок між компонентами цього кола. У 10 осіб по мірі погіршення, наприклад, стану слизової оболонки шлунку, ускладнювався психічний, а за ним і психосоціальний стан хворого. У 5 пацієнтів ці відносини були протилежні. У 1 хворого (з паранояльною симптоматикою) ніяких подібних закономірностей не було.



© «Новости украинской психиатрии», 2003
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211