НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии »

АСТЕНІЧНІ СТАНИ ПРИ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНІЙ ПАТОЛОГІЇ (ТИПОЛОГІЯ ТА ЛАТЕРАЛЬНА СВІТЛОТЕРАПІЯ)

І. Ю. Моргун, А. П. Чуприков, І. А. Марценковський

Київ, Україна

* Публікується за виданням:
Моргун І. Ю., Чуприков А. П., Марценковський І. А. Астенічні стани при гастроентерологічній патології (типологія та латеральна світлотерапія) // История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. — Харьков, 1996. — Т. 3. — С. 277–279.

Практично усім хворим з хронічною соматичною патологією властиві підвищена фізична та психічна стомлюваність, гіперестезія, дратівливість, послаблення уваги та пам’яті, денна сонливість при порушеннях нічного сну, адинамія, афективна мінливість. Скарги на кволісний стан нерідко обумовлюють стан хворого не тільки у гострому періоді, але й під час реконвалесценції та ремісії.

Ми вели спостереження за 50 хворими, що перебували на стаціонарному лікуванні у гастроентерологічному відділенні та на півстаціонарному лікуванні у денному стаціонарі територіального медичного об’єднання.

Вік хворих коливався від 20 до 45 років, тривалість соматичного захворювання становила 3–7 років, загострення спостерігали 1–2 рази на рік.

З урахуванням додаткової симптоматики більш високого регістру, ми виділили чотири клінічні групи: з простою астенією, з іпохондричною астенією, з депресивною астенією та істеричною астенією. При простій астенії дратівлива слабкість була звичною формою реагування, визначала поведінку особи. У всіх хворих групи були яскраво виражені ознаки сенсорної та психічної гіперестезії, соматична гіперестезія поставала у вигляді різноманітних вегетативних розладів.

При поєднанні окремих сенесталгій, тривожно-іпохондричних побоювань, ми могли говорити про іпохондричну астенію з подальшою тенденцією до трансформації у надцінну чи нав’язливу іпохондрію. Ці стани ми розглядали у межах патологічних формувань особистості. Якщо на перший план виходили окремі депресивні ознаки, нерішучість, тривожність, почуття неповноцінності, мова йшла про депресивну астенію, що надалі набувала рис синдромально окресленого депресивно-астенічного ознакоскладу. Слід відзначити, що депресивна астенія не мала відтінку меланхолійності, не позначалася добовою періодичністю, посилювалася при втомі як психічній, так і фізичній, мала низьку чутливість до антидепресантів. В окремих хворих істеричні прояви відзначалися особливою інтенсивністю відчуття втоми. На тлі яскраво окресленої гіперестезії з’являлася манірність, хизування, прагнення подати свій стан як більш важкий, ніж насправді, бажання викликати до себе співчуття, кокетливість, елементи псевдології.

Після стабілізації доз соматотропної терапії усі хворі отримали курс латеральної світлотерапії. Використовували червоно-зелені засвічування. Сеанси проводили щоденно з дев’ятої до одинадцятої години ранку, тривалістю 10 хв, протягом 5–6 діб. Клінічні зміни співставлялися тричі: на початку лікування, після першої процедури, після останньої процедури.

При зворотних засвічуваннях вже протягом доби ефект латеральної терапії виявлявся незалежно від додаткової симптоматики у значній редукції диссомнічних розладів: полегшувалося засинання, збільшувалася тривалість та глибина сну. Редукція постсомнічних розладів навпаки сповільнювалася. Слід відзначити дієвість зворотних засвічувань для осьового порушення при астенії — дратівливої слабкості. Паралельно зменшувалася сенсорна гіперестезія, підвищена чутливість до сенсацій з боку тілесної сфери (гіперпатій). У більшості хворих пом’якшувалися вегетативні розлади. При депресивній астенії у разі зворотних засвічувань виникала не властива раніше добова періодичність та максимальна пригніченість у ранкові години, зростала чутливість до антидепресантів. При істеричній астенії після редукції сенсорної гіперестезії з’являлися не властиві хворим раніше депресивні ознаки, посилювалося почуття загального нездужання, зростаючої слабкості.

Прямі засвічування дієво прискорювали редукцію соматопсихічних проявів у вигляді фізичної немочі, нестерпності до звичайних навантажень, конверсійних ознак: перебільшених, демонстраційних скарг на «нестерпну» втому, повну «прострацію». Поліпшувався настрій при одночасному скороченні тривалості нічного сну. Ранком з’являлося почуття бадьорості. Зникали скарги на денну сонливість.

Таким чином, слід рекомендувати використання курсів латеральної світлотерапії у комплексному лікуванні астенічних станів гастроентерологічних хворих.



© «Новости украинской психиатрии», 2003
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211