Як було раніше показано (А. И. Скорик, Л. А. Тарасевич, 1994), препарати літію, карбамазепін та діфенін можна вживати як додаткові засоби у схильних до агресії хворих на шизофренію, використовуючи їхні тимостабілізуючі властивості з метою стримання агресивності. Для оцінки ефекту цих препаратів водночас з клінічним проведено також і електроенцефалографічне дослідження, результати якого викладаються в цьому повідомленні.

Матеріал дослідження складали 59 хворих на параноїдну шизофренію; з них 14 приймали терапію психотропними засобами с приєднанням карбонату літію, 32 — терапію с приєднанням карбамазепіну і 13 — терапію с приєднанням діфеніну. Запис ЕЕГ здійснювано перед призначенням тимостабілізаторів і через 12 тижнів лікування цими препаратами. Перший запис зроблено на фоні відміни всіх психотропних засобів (за 3 дні до ЕЕГ-дослідження); другий — на фоні прийому ліків. Крім реєстрації фонової ЕЕГ, застосовано пробу зі світловим ритмічним подразненням, що провокує викликані потенціали в ритмі спалахів (Т. В. Копылова, 1968, 1969).

При опрацюванні даних ЕЕГ враховано діапазон засвоєного ритму (різниця між мінімальною та максимальною частотами спалахів, за яких задані ритми ще засвоюються), індекс засвоєного ритму (відношення часу реєстрації засвоєного ритму до всього часу ритмічного подразнення) та амплітуда засвоєного ритму. Ці дані дозволяють судити про такі фізіологічні показники: а) верхня межа частоти засвоєного ритму є мірою лабільності нервових структур (Н. Е. Введенский, 1953); б) амплітуда та індекс засвоєного ритму віддзеркалюють ступінь реактивності центральної нервової системи (Н. В. Голиков, 1943); в) активність іррадіації засвоєних викликаних потенціалів по долях мозку свідчить про рівень подразливості ЦНС. Використовуючи метод засвоєних ритмічних викликаних потенціалів, можна простежити зміни названих фізіологічних параметрів у перебігу терапії.

Електроенцефалографічне і клінічне дослідження здійснено двома спеціалістами незалежно один від одного, після чого результати того й другого зіставлено.

Було виявлено, що майже в усіх досліджених (за винятком 3 сумнівних випадків) оцінки динаміки за даними клініки та ЕЕГ збігаються. Клінічному поліпшенню в перебігу лікування притаманна редукція патологічних змін у фоновій ЕЕГ. Якщо стан хворих змінювався мало, не було й істотних змін фонової ЕЕГ.

Знайдено також відповідність показників засвоєного ритму ЕЕГ до змін в клінічній картині. Вони зводилися до таких.

1. У хворих з високим ефектом терапії зростає діапазон, верхня межа та індекс засвоєного ритму, тобто підвищується лабільність та реактивність мозкових утворень.
2. За стабільної клінічної картини психозу немає виразних змін в ЕЕГ-показниках засвоєного ритму, тобто лабільність, реактивність та подразливість головного мозку, істотно не змінюються.
3. Під час загострень психозу знижується діапазон та верхня межа частоти засвоєного ритму, а також іррадіація його по відведеннях.

Таким чином, спостерігається щільна кореляція змін ЕЕГ-показників і динаміки клінічної картини захворювання; при цьому особливості реакції засвоєння ритму є більш інформативними показниками змін функціонального стану головного мозку, ніж фонова ЕЕГ. Це дозволяє використовувати ЕЕГ як додатковий інструмент контролю ефективності терапії.