НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии »

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЛІКВОРОДИНАМІЧНИХ СИНДРОМІВ У НОВОНАРОДЖЕНИХ З КРАНІОСПИНАЛЬНИМИ ТА СПИНАЛЬНИМИ ТРАВМАМИ

Т. М. Клименко, Я. Д. Баргак

Харків, Україна

* Публікується за виданням:
Клименко Т. М., Баргак Я. Д. Особливості формування ліквородинамічних синдромів у новонароджених з краніоспинальними та спинальними травмами // История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. — Харьков, 1996. — Т. 3. — С. 419–420.

Серед різних причин церебральних розладів у новонароджених особливе значення має хронічна гіпоксія плоду та ускладнення інтранатального періоду. Рання діагностика гемоліквородинамічних (ГЛД) порушень та уявлення про закономірність їх формування дозволяє запобігти церебральним пошкодженням та їх ускладненням. Метою дослідження було вивчення гемостазу динамічних систем мозку у доношених дітей з пологовими пошкодженнями шийного відділу хребта. Було вивчено характер клінічно-нейрофізіологічних порушень ГЛД у новонароджених з цією патологією. Серед 76 досліджених новонароджених зі строком гестації 38–41 тижнів краніоспинальна травма підтверджена у 51, спинальна травма у шийному відділі хребта — у 25. Спостерігання проводилось з моменту народження, весь період новонародженості та в катамнезі до 8–12 місяців життя. Першу групу склали новонароджені з даною патологією, народжені від гладко минаючої вагітності — 29 дітей, другу групу — 47 дітей, внутрішньоутробний розвиток яких проходив на фоні хронічної гіпоксії плоду.

Для визначення ризику пренатального гіпоксичного ураження ЦНС плоду та новонародженого був проведений аналіз здоров’я матерів. Аналіз засвідчив про великий несприятливий фон, який погіршує прогноз, спливання справжньої вагітності у II групі жінок порівняно з першою. Істотно розрізнювались вони й за характером спливання даної вагітності: за частотою погрози II переривання, тобто плід відчував вплив фетоплацентарної недостатності. Визначена закономірність, яка виявлена у частоті синдрому затримки розвитку плоду у II групі хворих — 67%. В інтранатальному періоді у дітей I і II груп в порівняному ступені з-за ускладнень пологів привертали до себе увагу слабкість і дискоординація пологової діяльності, що вимагало пологоактивації; важке виведення плечиків; використання акушерських щипців і посібників.

Проводилась детальна оцінка неврологічного статусу. Нейросонографічний моніторинг («Аусонікс») протягом всього періоду спостерігання дозволяв оцінити вагу структурних змін, взаємозв’язок і темпи розвитку ГЛД синдромів. Стан ГЛД оцінювався по якісному аналізу пульсацій і інтегральному показнику — внутрішньошлунковому тиску ліквора (ВШТ), який визначається ехоенцефалоскопічним способом («ЕЕС-12») у мм вод. ст. За показаннями проводилась комп’ютерна томографія головного мозку.

При порівнянні показників виходе, що у дітей I групи мали місце гіпоперфузія головного мозку та внутрішньочерепна гіпотензія або нормотензія в перші години та дні життя. У дітей II групи частіше мала місце підвищена або нормальна перфузія. Це співпадало з вищим рівнем ВШТ — 143,0±12 мм вод. ст. в порівнянні з дітьми I групи — 70,0±10,0 мм вод. ст. Після 7–12 діб життя на фоні пониження ВШТ або його нормалізації спостерігались клінічні та нейросонографічні ознаки гідроцефального синдрому частіше у II групі. Характер змін засвідчив про переважання у II групі хворих більшою частиною зовнішнього або асиметричного варіанту гідроцефальних змін.

Таким чином, відмічається чіткий взаємозв’язок ступеня і темпа ГЛД синдромів у дітей з пологовими пошкодженнями шийного відділу хребта із ступенем порушення кровообігу в системі мати–плацента–плід. Явища внутрішньочерепної гіпертензії в II групі хворих у перші дні більш виражені, спостерігаються довше, ніж у новонароджених, які випробували патологічний вплив тільки ускладненого пологового акту. Характер гідроцефальних змін для тієї ж групи хворих характеризувався більшим виразом і тривалістю часу. Найбільш характерними є асиметричний варіант внутрішніх гідроцефальних змін і більша частота зовнішніх гідроцефалій.


© «Новости украинской психиатрии», 2003
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211