За останні роки спостерігається тенденція до збільшення кількості хворих на хронічні порушення мозкового кровообігу при гіпертонічній хворобі. З метою розробки і впровадження в практику охорони здоров’я нових ефективних методів лікування ранніх форм мозкових дизгемій нами було обстежено 10 хворих (віком від 35 до 56 років) дисциркуляторною гіпертонічною енцефалопатією I стадії. В контрольну групу ввійшло 20 донорів.

Проведено клінічне, реоенцефалографічне та біохімічне обстеження (лужні ДНК-ази та РНК-ази). Активність рибонуклеаз в сироватці крові визначали модифікованим спектрофотометричним мікрометодом В. М. Коновець та А. П. Левицького (1973), а дезоксирибонуклеаз — методом О. І. Самойлюк (1976).

При клінічному дослідженні в I стадії при гіпертонічній хворобі на перший план виступав неврозоподібний синдром. Реоенцефалографічне дослідження виявляло деяке підвищення судинного тонусу, асиметрію пульсового припливу та легкий венозний застій з адекватною реакцією на нітрогліцерин. Активність лужних ДНК-аз та РНК-аз до лікування хворих була достовірно підвищена (p < 0,05) порівняно з контролем.

Повторне обстеження хворих було проведено через 10 днів після монотерапії флогензимом: по 3 таблетки З рази в день. Було констатоване покращення суб’єктивного та неврологічного статусу хворих з одночасним покращенням реоенцефалографічних показників. Знижувався судинний тонус, зменшувались та зникали асиметрії пульсового припливу та тонусу, реакція на нітрогліцерин ставала більш ранньою та вираженою.

У всіх хворих мало місце вірогідне зниження (p < 0,05) активності лужних ДНК-аз та РНК-аз в сироватці крові порівняно з їх рівнем до початку лікування, що, очевидно, свідчить про сповільнення деструктивних процесів в головному мозку після проведеного лікування.