НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ У ХВОРИХ НА ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ А

Г. Л. Золотарьов, А. В. Каніщев

* Публікується за виданням:
Золотарьов Г. Л., Каніщев А. В. Афективні розлади у хворих на вірусний гепатит А // Медицина сегодня и завтра: Периодический сборник научных работ молодых учёных и специалистов. — Харьков, 1998. — Вып. 3. — С. 45–47.

Різноманітні психічні порушення при вірусному гепатиті А спостерігаються на всьому протязі захворювання і являють собою один з його обов’язкових проявів [2–4, 7]. Вважається, що саме нервово-психічні зміни визначають клінічну картину та тяжкість перебігу вірусного гепатиту [5]. За літературними даними, специфічною психопатологічною ознакою вірусного гепатиту є депресія [1], але в період спаду жовтяниці може інколи спостерігатись ейфорія, що спричиняє до труднощів при лікуванні таких хворих [6]. Окрім того, афективні розлади потребують вивчення як фактор, що може впливати на формування «внутрішньої картини хвороби” та визначати особливості поведінки хворого.

Матеріали і методи. Проведено клініко-психопатологічне обстеження 42 хворих на вірусний гепатит А віком від 16 до 35 років, що знаходились на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній інфекційній лікарні м. Харкова. Усі хворі одержували базисне лікування в залежності від тяжкості перебігу хвороби. В ході дослідження здійснювались регулярні бесіди із хворими та спостереження за їх поведінкою в стаціонарі.

Результати та їх обговорення. У зв’язку з тим, що переважна більшість хворих поступила до стаціонару на початку жовтяничного періоду, відомості про психічні порушення в продромальному періоді були одержані анамнестично. Хворі відзначали досить однорідні зміни психіки в цьому періоді: погіршення самопочуття і настрою, загальне пригнічення, млявість, загальмованість, байдужість до свого стану. Хворі пригадували, що відчували потребу постійно знаходитись в ліжку, неможливість спілкування, навіть із членами своєї родини; бажання залишитись наодинці. Позначені явища продромального періоду перебігали на тлі помітних астенічних проявів: загальної слабкості, зниження фізичної працездатності, порушень уваги, різноманітних розладів сну.

Такі симптоми, як тривожність, страхи та побоювання в цілому не були характерними для цього періоду захворювання. Майже не відзначались такі прояви, як зниження самооцінки, ідеї малоцінності та самозвинувачення, самодокори.

У жовтяничному періоді хворі майже завжди відмічали суб’єктивне покращення стану. Незалежно від ступеня тяжкості захворювання, з появою жовтяниці зменшувалась загальна слабкість, втомлюваність, відбувалось покращення самопочуття. При легкому перебізі спостерігалась значна редукція депресивних та астенічних явищ, але у хворих із середньотяжким перебігом ці прояви значною мірою зберігались, і надалі відзначалась чітка динаміка їх змін. На тлі зменшення астенічної симптоматики власне депресивні прояви залишались. Однак, потроху втрачався апатичний відтінок депресії, хворі більш відчували саме зниження настрою, пригнічення та загальмованість. Звертає на себе увагу збільшення питомої ваги різноманітних тривожних побоювань щодо стану власного здоров’я та непрацездатності. Частіше це спостерігалось при легкому перебізі захворювання; хворі із середньотяжким перебігом іноді відчували немотивоване, дифузне почуття занепокоєння.

По мірі подальшого перебігу хвороби у деяких хворих починали відзначатися короткочасні періоди метушливості та неспокою. Поступово ці «спалахи» втрачали тривожне забарвлення, помітно підвищувалась рухова активність. В той же час вищепозначені депресивні явища ще зберігались. По мірі нормалізації загального стану та лабораторних показників в більшості хворих наступала майже повна нормалізація настрою. Але в деяких осіб ще при наявності жовтяниці ми спостерігали появу постійно підвищенного настрою, активності, веселості, багатослівності, легковажного відношення до лікування. Такі хворі вимагали негайної виписки (незважаючи на відсутність клінічного одужання та зберігання деяких ознак астенії), досить часто порушували лікарняний режим і навіть без дозволу лікаря уходили до дому.

Таким чином, патологія емоційної сфери займає найпомітніше місце серед психічних розладів при вірусному гепатиті А. В продромальному періоді афективні порушення за своєю психопатологічною структурою наближуються до апатичної (адинамічної) депресії: загальмованість, байдужість, неможливість спілкування при відсутності помітного зниження самооцінки та ідей самозвинувачення. Депресія супроводжується уповільненням мислення, але у зв’язку із відносно недовгим перебігом хвороби змістовний ідеаторний компонент не встигає реалізуватись.

Зміна структури депресії в жовтяничному періоді обумовлена кількома факторами. Поперед усе, замість вірусемічної інтоксикації продромального періоду головну роль починає відігравати специфічна інтоксикація за рахунок гіпербілірубінемії. Відбувається відносне підсилення тривожних проявів, що мають, за нашими даними [3], переважно психогенне походження. Взагалі, як ми вважаємо, питома вага психогенних чинників зворотно пропорційна тяжкості захворювання. Отже, в продромальному періоді, а при середньотяжкому перібізі — і в жовтяничному психогенні фактори «поглинаються» досить помітними астенічними та депресивно-апатичними проявами.

Редукція депресії починається поперед усе із зростання рухової активності. Вже з початку жовтяничного періоду спостерігається поступове «розкачування», коливання глибини депресії. Перехід депресії в транзиторний гіпоманіакальний стан, що мав місце в деяких хворих, також відбувався поступово. Ми вважаємо, що до такої інверсії афекту може спричинити спад гіпербілірубінемії на тлі помітних астенічних проявів. Окрім того, може мати значення психологічна реакція на значне покращення загального стану (що, як правило, сприймається хворим як одужання).

Таким чином, різноманітні афективні порушення відіграють важливу роль в оформленні актуального психічного стану хворих на вірусний гепатит А, а також значною мірою впливають на поведінку хворого в стаціонарі та його відношення до лікування.

Література

  1. Галант И. Б. Гепатоцеребральные заболевания в психиатрическом освещении. — Хабаровск, 1946. — 52 с.
  2. Горячев К. С. Особенности астенического синдрома в продромальном периоде заболевания вирусным гепатитом // Вопросы социальной и клинической психоневрологии. — М., 1977. — С. 24–26.
  3. Золотарёв Г. Л., Канищев А. В. Клинико-психопатологическая характеристика больных в остром периоде вирусного гепатита А // Медицина сегодня и завтра: Периодический сборник научных работ молодых учёных и специалистов. — Харьков, 1997. — Вып. 2. — С. 60.
  4. Иванов К. С., Лобзин Ю. В., Решетников М. М., Сергеев С. Т., Шишкин М. К. О психофизиологической характеристике структуры и динамике астеновегетативных расстройств при вирусном гепатите А // Военно-медицинский журнал. — 1989. — № 7. — С. 46–50.
  5. Михайлова А. М. Клиника и течение неврологических нарушений при инфекционном гепатите // Врачебное дело. — 1971. — № 3. — С. 145–148.
  6. Невзорова Т. А. Изменения психики при болезни Боткина (эпидемическом гепатите) // Труды научно-практической конференции невропатологов и психиатров Прибалтийских республик. — Рига, 1956. — С. 212–219.
  7. Угрюмов Б. Л., Андрейчин М. А. Астенический синдром при вирусном гепатите // Врачебное дело. — 1979. — № 2. — С. 106–110.

Адреса для листування:
editor@psychiatry.ua


© «Новости украинской психиатрии», 2001
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211