НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

ДО ПИТАННЯ ҐЕНЕЗУ ПСИХІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ З АЛКОГОЛЬНОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ В ГОСТРОМУ ПСИХОТИЧНОМУ СТАНІ

В. Н. Кузьмінов

* Публікується за виданням:
Кузьмінов В. Н. До питання ґенезу психічних порушень у хворих з алкогольною залежністю в гострому психотичному стані // Український вісник психоневрології. — 2007. — Т. 15, вип. 1 (додаток). — С. 266.

* Тези доповіді на III Національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України (Харків, 2007 р.).

Серед осіб, що надходять до спеціалізованого психіатричного відділення (невідкладної психіатричної допомоги) у зв’язку зі станом відміни алкоголю з делірієм, в останній час відзначається велика частина пацієнтів, що мають супутню важку соматичну, неврологічну патологію, або перенесли перед психотичним епізодом черепно-мозкову травму, опіки та інше. Багато хто з них переводиться зі стаціонарів непсихіатричного профілю у зв’язку з психотичними порушеннями.

Відомо, що алкогольний делірій часто виникає на фоні інтеркурентних захворювань. У розвитку гострих алкогольних психозів мають велике значення поліорганна недостатність, дефіцит вітамінів, водно-електролітні та метаболічні порушення. Важкість психозу у багатьох випадках визначають супутні соматичні захворювання, алкогольна, печінкова, травматична енцефалопатія, судомний синдром, що мають тенденцію до декомпенсації в стані відміни.

У той же час багато соматичних та неврологічних захворювань супроводжуються деліріозним синдромом. Деліріозний синдром, що не зумовлений вживанням алкоголю та інших психоактивних речовин, може виникати також і в осіб, що страждають на залежність від алкоголю. Все це стає причиною певних діагностичних труднощів, що виникають під час визначення стану відміни алкоголю з делірієм (F10.40, F10.41, F10.42, F10.43), який має місце у хворих із соматичною та неврологічною патологією та делірієм, що не зумовлений зловживанням алкоголю (F05.0, F05.1, F05.8, F05.9). Цілком зрозуміло, що лікувальні заходи, як організаційні, так і терапевтична тактика лікування окремого хворого, повинні суттєво відрізнятися у зазначених групах хворих.

Ця проблема потребує подальших наукових досліджень, метою яких повинна бути розробка системи необхідних лікувальних та організаційних заходів щодо лікування цих хворих.



© «Новости украинской психиатрии», 2007
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211