НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

ДЕЯКІ НЕВИРІШЕНІ ПИТАННЯ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ОЦІНКИ ЗАТРИМОК ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ НЕПОВНОЛІТНІХ

Л. О. Кригіна

* Публікується за виданням:
Кригіна Л. О. Деякі невирішені питання судово-психіатричної оцінки затримок психічного розвитку неповнолітніх // Український вісник психоневрології. — 1996. — Т. 4, вип. 4. — С. 112–114.

Вікова психологічна та соціальна незрілість підлітків зумовлює їх особливе правове положення: звільнення від карної відповідальності осіб, які не досягли 14-літнього віку, обмежена відповідальність неповнолітніх 14–16 років, обмежена дієздатність 14–18-літніх. Існування чітких вікових меж карної відповідальності викликає необхідність визначення досягнення індивідуумом певного конкретного віку — 11, 14, 16, 18 років. Якщо підліток скоїв правопорушення в віці, з якого, чинно статті 10 Кримінального кодексу України, настає карна відповідальність, але фактично не досяг рівня психічного розвитку цього віку, суд може прийти до висновку, що неповнолітній не міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Існуючі правові норми стосуються тільки тих випадків, коли біологічний вік неповнолітнього не відповідає його психічному розвитку внаслідок «розумового відставання, не пов’язаного з хворобливим розладом психіки» (ст. 433 Кримінально-процесуального кодексу України). Тим часом в судово-психіатричній практиці такі випадки є казуїстичними. Як правило, емоційно-вольова та (або) інтелектуальна незрілість обумовлена впливом цілого комплексу взаємодіючих факторів: біологічних (резидуальні явища раннього органічного ураження головного мозку, органічні та конституціональні психопатії в стадії формування), психогенних (хронічна психічна травма — внутрішньосімейні конфлікти на ґрунті п’янства та алкоголізму, неправильне виховання), соціальних (педагогічна запущеність, цілеспрямовані антисоціальні впливи).

Оскільки сучасна психологія визначає психологічний вік як хронологічний проміжок в декілька років, еквівалентний періоду вікового розвитку (який суттєво ширший за межі паспортного віку), судово-психіатричні комісії не можуть дати відповіді на запитання щодо відповідності психічного розвитку неповнолітнього його паспортному віку. На основі урахування динаміки особистісних, інтелектуальних особливостей підлітка в поєднанні з динамікою соціального розвитку та детальним аналізом клінічної картини в цілому, особливостей ситуації правопорушення та характеру суспільно-небезпечних дій експерти, констатуючи наявність межового психічного розладу, вказують, що неповнолітній не міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Іншими словами, на практиці використовується категорія обмеженої осудності, офіційно відсутня в кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві. Внаслідок цього виникла ситуація, в якій неповнолітні з затримками психічного розвитку внаслідок межових психічних розладів виявились за межами закону. Так, якщо по відношенню до підлітків з затримкою психічного розвитку, не пов’язаною з хворобливими розладами психіки, законодавством передбачено заміну карної відповідальності заходами виховного характеру або пом’якшення покарання (ст. 433 КПКУ), то законодавчої бази для застосування адекватних санкцій по відношенню до психічно аномальних підлітків з затримками психічного розвитку не існує.

З метою попередження стійких антисоціально спрямованих особистісних розладів, на наш погляд, експертні комісії вже сьогодні, фактично визнаючи підлітка обмежено осудним, можуть вказувати на необхідність застосування комплексних заходів медичного, психосоціального та виховного характеру. Для практичного впровадження цих рекомендацій необхідна розробка пакету правових положень (відповідні доповнення до статті 433 КПК України; введення обов’язкових (примусових) амбулаторних заходів комплексного медичного, психологічного (психокорекційного) та виховного характеру; введення обов’язкової (примусової) сімейної психокорекції та заснування реабілітаційних підліткових центрів).

Консультації з питань судово-психіатричної експертизи
Висновки фахівця з судової психіатрії у кримінальних та цивільних справах


© «Новости украинской психиатрии», 2010
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211