НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

ОСОБЛИВОСТІ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ДЕПРЕСИВНІ РОЗЛАДИ, ЩО МЕШКАЮТЬ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

Ж. І. Матвієнко

* Публікується за виданням::
Матвієнко Ж. І. Особливості якості життя хворих на депресивні розлади, що мешкають у сільській місцевості // Нові підходи до діагностики, лікування та реабілітації психічних захворювань: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю. — Харків, 2010. — С. 318–320.

Значний зріст розповсюдженості захворюваності на депресії, інвалідізація населення працездатного віку, зростання поширеності суїцидів обумовлює посилення уваги до проблеми депресивних розладів, що є однією з основних у сучасній психіатрії (Н. А. Марута, И. А. Явдак, С. М. Козидубова, 1999; В. С. Подкорытов, Ю. Ю. Чайка, 2003; В. Д. Мішиєв, 2004). Сучасні дослідження свідчать, що більшість з тих, що страждають на депресивні розлади, не звертаються по допомогу за профілем захворювання, а з тих, що звернулись, більша частина не приймають антидепресанти амбулаторно або не закінчують призначене лікування (В. С. Подкорытов, 2003; В. М. Козідубова, Е. М. Баричева, С. М. Долуда, 2005; Ж. І. Білостоцька, 2008). Особливо ця проблема загострюється в сільській місцевості, де відмічається низька доступність медичної допомоги, яка зумовлена нераціональною інфраструктурою, віддаленістю закладів медичної допомоги від місця проживання населення та недостатністю кадрового забезпечення (И. Л. Вовк, Ж. И. Белостоцкая, 2005; K. Rost, S. Adams, S. Xu, F. Dong, 2007).

В останні роки у всьому світі хвороба людини оцінюється не лише як фізичний збиток, але й як комплекс проблем, що стосуються емоційного, соціального та фінансового благополуччя людини. Особи з розладами психіки є особливо уразливими в умовах соціально-економічної нестабільності. Для депресивного хворого оцінка його особистої якості життя набуває величезного, а іноді й першорядного значення, тому даний інтегральний показник є надзвичайно важливим у побудові цілісної та об’єктивної картини стану пацієнта (Н. А. Марута, 2001; Н. А. Марута, Т. В. Панько, И. А. Явдак с соавт., 2004; Ж. І. Білостоцька, 2008).

У зв’язку з цим вивчення в Україні особливостей якості життя мешканців сільської місцевості, що страждають на депресії, перетворюється на об’єктивну необхідність, що й обумовило мету та задачі даної роботи.

Було обстежено 209 хворих на депресивні розлади (із них 113 мешканців сільської місцевості та 96 мешканців міста). В основну групу обстежених увійшли 38 (33,63%) мешканців сільської місцевості з діагнозом біполярний афективний розлад, поточний депресивний епізод (F31.3 та F31.4); 35 (30,97%) осіб з діагнозом депресивний епізод (F32); 40 (35,40%) осіб з діагнозом рекурентний депресивний епізод (F33). Середній вік обстежених склав 36±2,89 років, співвідношення чоловіки/жінки — 0,43. У групу порівняння увійшли 32 (33,33%) мешканця міста з діагнозом біполярний афективний розлад, поточний депресивний епізод (F31.3 та F31.4); 30 (31,25%) осіб з діагнозом депресивний епізод (F32), 34 (35,42%) особи з діагнозом рекурентний депресивний епізод (F33). Середній вік обстежених склав 42±3,12 років, співвідношення чоловіки/жінки — 0,52. Обстеження проводилося при госпіталізації хворих в психіатричний стаціонар до початку проведення терапевтичних заходів, що дозволило вивчити актуальний стан хворих на висоті афекту.

Для реалізації поставленої мети та завдань дослідження була використана шкала оцінки якості життя, розроблена у 1999 році J. Mezzich, N. Cohen, M. Ruiperez, J. Liu, G. Yoon et al.

При дослідженні якості життя, на відміну від традиційних клінічних та інструментальних методів, що застосовуються в медицині, оцінка стану хворого базується на його особистому сприйнятті, що не завжди співпадає (або навіть зовсім не співпадає) з думкою лікарів та оточуючих. Тому у наведеному дослідженні враховувалася не лише оцінка якості життя самого хворого, але й думка рідних про якість життя пацієнта. Власну оцінку якості життя хворого за всіма показниками надавав також лікуючий лікар. Такий захід дозволив отримати дані про диспропорції між суб’єктивними та об’єктивними оцінками якості життя пацієнтів.

Вивчення суб’єктивної якості життя хворих основної групи до лікування показало більш низький її рівень (37,52±0,50), ніж серед мешканців міста (41,06±0,21), що було обумовлено достовірним розходженням за показниками «суспільної та службової підтримки» (1,81 в основній та 4,00 у групі порівняння), «фізичного благополуччя» (1,24 в основній та 3,20 у групі порівняння) та «психологічного благополуччя» (3,19 в основній та 3,87 у групі порівняння). Рідні оцінювали якість життя пацієнтів вище, ніж самі хворі, а оцінки лікарів були вищі за оцінки рідних. Причому було виявлено закономірність: чим більша соціальна дистанція між хворим та особою, що оцінює його якість життя, тим вище показник якості життя (p < 0,01 за H-критерієм Крускала–Уолліса). Різниця між суб’єктивними та об’єктивними оцінками у мешканців сільської місцевості більш глибока.

Таким чином, суб’єктивна якість життя пацієнтів сільської місцевості до лікування достовірно нижча, ніж у групі порівняння (інтегральний показник якості життя для основної групи складає 37,52±0,50, для групи порівняння 41,06±0,21, p < 0,01). Достовірне розходження спостерігається за пунктами «духовна реалізація» (в основній групі вище, p < 0,01), «суспільна та службова підтримка» (в основній групі нижче, p < 0,01), «фізичне благополуччя» (в основній групі нижче, p < 0,01) та «психологічне благополуччя» (в основній групі нижче, p < 0,05). Отримані дані свідчать про те, що в сільській місцевості лікарі менш емпатичні у відношенні пацієнта та мають нижчий рівень розуміння його суб’єктивних проблем.



© «Новости украинской психиатрии», 2010
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211