НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

ОСОБЛИВОСТІ ЗЛОВЖИВАННЯ СПИРТНИМИ НАПОЯМИ ХВОРИМИ З АЛКОГОЛЬНОЮ ЗАЛЕЖНІСТЮ ПЕРЕД РОЗВИТКОМ СТАНУ ВІДМІНИ АЛКОГОЛЮ З ДЕЛІРІЄМ

В. Н. Кузьмінов

* Публікується за виданням:
Кузьмінов В. Н. Особливості зловживання спиртними напоями хворими з алкогольною залежністю перед розвитком стану відміни алкоголю з делірієм // Український вісник психоневрології. — 2012. — Т. 20, вип. 3. — С. 248.

Були вивчені особливості вживання спиртних напоїв хворими з алкогольною залежністю напередодні розвитку стану відміни алкоголю з делірієм. Дані фіксувалися за допомогою методики TLFB. Під час вивчення увага приділялася дозі алкоголю, що вживається, тривалості постійної тяжкої алкоголізації, характеру спиртних напоїв. Було встановлено, що в більшості випадків хворі перед розвитком психотичного розладу вживали алкоголь для корекції свого психологічного та соматичного стану. Майже у всіх хворих мало місце зниження толерантності до алкоголю. В більшості випадків самі хворі та їхні родичі визначали стан хворого як «запій», що розумілося як неможливість припинити прийом алкоголю в зв’язку з різким погіршенням соматичного та психічного стану в цьому випадку. При цьому вони вказували, що хворий перебуває в ньому від неділі до кількох місяців. На основі анамнестичних даних була встановлена неоднорідність досліджених хворих за формою зловживання спиртними напоями. Обстежених хворих за анамнестичними даними можна було поділити за характером вживання алкоголю на хворих з запійною та постійною формою зловживання алкоголем. Для запійного (періодичного) типу була характерна менша тривалість систематичного вживання алкоголю до розвитку психозу. Для цих хворих були характерні періоди тривалого повного утримання от вживання алкоголю. Але споживання алкоголю відразу після початку алкоголізації набувало неконтрольованого характеру. Хворі починали постійно вживати великі дози алкоголю. У хворих з постійною формою мала місто флуктуація доз алкоголю. Хворі деякий час не втрачали ситуаційний контроль, вживали великі дози алкоголю переважно наприкінці тижня. Вказані вище обставини дали змогу визначити маркерами форми вживання алкоголю: по-перше, тривалість постійного вживання алкоголю перед госпіталізацією, по-друге — тривалість здатності контролювати вживання алкоголю після його поновлення. При цьому у хворих, що мали постійну форму зловживання алкоголем, частіше спостерігався провокуючий фактор — загострення хронічних соматичних захворювань або поява гострих захворювань (пневмонія, панкреатит тощо). При запійній формі відзначався менший термін до розвитку як деліріозного синдрому, так і взагалі тяжких ознак абстинентного синдрому від припинення вживання алкоголю.

Тяжкі форми стану відміни алкоголю з делірієм трактувалися як гостра алкогольна енцефалопатія. Було встановлено, що для розвитку гострої алкогольної енцефалопатії потрібен різний термін постійного тяжкого зловживання алкоголем. При запійній формі цей термін був значно менший. Вірогідно розвиток гострої алкогольної енцефалопатії визначається не тільки токсичним фактором алкоголю, але й біологічними особливостями обстежених осіб. Можливо основним ушкоджуючим фактором при розвитку гострої алкогольної енцефалопатії є не стільки токсичний фактор алкоголю, але й аутоімунні реакції, «вегетативна буря», що мають місце при стані відміни алкоголю з делірієм.



© «Новости украинской психиатрии», 2013
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211