Сучасний економічний стан України справляє негативний вплив на здоров’я населення. Індивідуальне та популяційне здоров’я — один з основних факторів, що впливає на демографічні показники. Це, в свою чергу, безпосередньо відбивається на інтенсивності процесів постаріння населення.

Народжуваність в Україні з 1990 року має тенденцію до зниження (1990 р. — 12,7 на 1000 населення; 1995 р. — 9,6; 1999 р. — 7,8), при зростанні рівня смертності відповідно 12,1; 15,5; 14,8, а також негативному природному прирості населення +0,6 (1990 р.); –5,9 (1995 р.); –7,0 (1999 р.).

Україна належить до «демографічно старих» країн світу. Ще у 1997 році частка людей віком 60 років і старших становила 18,4% від загальної кількості населення. Згідно прогнозу Інституту економіки НАН України, до кінця 2001 року передбачається збільшення частки літніх людей у віковій структурі населення до 20,7%, а у 2026 році — до 24,7%. У динаміці за останні п’ять років відмічено зріст кількості осіб пенсійного віку в структурі населення України з 22,4% у 1995 році до 29,2% у 2000 році.

Наслідком інтенсифікації постаріння населення є зростання кількості самотніх старих людей, які потребують першочергової уваги з боку суспільства. На цей час в Україні діє так званий принцип «трьох п’ятірок»: кожен п’ятий громадянин країни є людиною літнього віку; кожна п’ята літня людина мешкає сама; кожен п’ятий з літніх людей, що мешкають самі, втратив здатність до самообслуговування.

Комплексні епідеміологічні обстеження осіб літнього віку, що проводились фахівцями Інституту геронтології АМН України, виявили, що фактичні дані щодо захворюваності серед міського населення країни перевищують офіційні статистичні дані у 2,6 рази, а серед сільського — у 4,8 рази. Зокрема, фактична захворюваність літніх людей на психічні та поведінкові розлади не реєструється належним чином внаслідок низької доступності для них відповідних служб, а також внаслідок недорозвиненості інфраструктури цих служб.

Протягом останніх десятиріч спостерігається значне погіршення здоров’я людей старшого віку. Так, загальний показник захворюваності літнього населення є у 2,6 рази вищим, ніж серед населення працездатного віку; загальні показники інвалідності та смертності є вищими, відповідно, у 1,5 та 8 разів.

Погіршення здоров’я літніх людей призводить до обмеження або втрати ними фізичних можливостей, зниження рухливості і здатності до самообслуговування. Це обумовлює зростання рівня потреби в сторонній допомозі та медичному обслуговуванні.

Наявна система охорони здоров’я не здатна охопити всі проблеми надання психіатричної допомоги людям старших вікових груп. Доступність медико-соціальної допомоги цьому контингенту хворих, як це не сумно, є дуже низькою. Фінансові можливості самих літніх громадян, як і бюджетне фінансування заходів з надання допомоги, є мінімальним. Тобто, конче необхідною є поступова реорганізація системи допомоги людям похилого віку.

У зв’язку з цим ми вважаємо, що до проекту державної програми медико-соціальної допомоги населенню пенсійного віку повинні увійти наступні заходи:

1. Провести за єдиною програмою епідеміологічне обстеження стану здоров’я і потреб у медико-соціальній допомозі населення України літнього і старечого віку.
2. Забезпечити адекватну підготовку лікарів і медичних сестер, які займаються медико-соціальним обслуговуванням літнього населення в галузі геронтології, геріатрії та геронтопсихіатрії.
3. Розширити мережу сільських амбулаторій (на 2–3 лікарські ставки) і фельдшерських пунктів для надання спеціалізованої медичної допомоги, зокрема, психіатричної. Активізувати діяльність спеціальних виїзних лікарських бригад для роботи у віддалених селах.
4. Впровадити посаду патронажної геріатричної медичної сестри в медичну бригаду терапевтичної дільниці, де кількість осіб пенсійного віку перевищує 400 чоловік. При меншій кількості на лікарській дільниці осіб пенсійного віку — одна сестра на 2–3 дільниці (Наказ МОЗ України № 73 від 08.04.93 р. і наказ ГУОЗ м. Києва № 199 від 22.06.93 р.). На кожній терапевтичній дільниці організувати облік людей пенсійного віку, забезпечити їх постійне медичне обслуговування з проведенням щорічного комплексного медичного огляду з обов’язковою участю в обстеженні лікаря-психіатра.
5. Ширше використовувати реабілітаційні відділення поліклінік для медичної, фізичної і психологічної реабілітації людей старшого робочого і пенсійного віку. Впровадження реабілітаційних відділень у структуру поліклінічних служб (за умов обслуговування поліклінікою не менш ніж 20 000 населення) повинне набути обов’язкового характеру.
6. На базі міських і районних поліклінік розширити мережу денних стаціонарів (в тому числі психіатричних), пристосованих до специфічних потреб хворих похилого віку (спеціальне обладнання, транспорт, харчування, забезпечення ліками, реабілітаційні програми).
7. Збільшити практику організації стаціонарів вдома для людей похилого і старечого віку, використовуючи спеціальні бригади медичних працівників, які мають достатню підготовку з геріатрії і геронтопсихіатрії та відповідне технічне забезпечення.
8. Організувати при багатопрофільних лікарнях відділення (палати) довготривалого лікування хронічно хворих похилого віку (геріатричні відділення) із розрахунку 10 ліжок на 1000 чоловік віком 70 років і старших. (Наказ МOЗ України № 73 від 08.04.93 року).
9. Створити при багатопрофільних лікарнях у великих містах геріатричні відділення з соціальним доглядом за тяжкохворими пацієнтами (на 30–50 ліжок).
10. Створити лікарні для безнадійно хворих онкологічного профілю — хоспіси. (На першому етапі — створення цих закладів на 60–100 місць в містах з населенням більше 1 000 000 чоловік).
11. Забезпечити безкоштовне стоматологічне протезування пенсіонерам (крім протезів із дорогоцінних металів).
12. Забезпечити окулярами (безкоштовно — за рецептами лікарів) людей пенсійного віку, які потребують корекції зору.
13. Передбачити проходження альтернативної служби призовників на роботах, пов’язаних з наданням соціально-побутової допомоги людям похилого віку, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування.
14. Забезпечити виробництво спеціального медичного і побутового обладнання, транспорту (автобуси) для інвалідів та немічних старих людей і оснастити ним установи геріатричного профілю системи охорони здоров’я та соціального захисту населення.
15. Створити пільгові умови для занять пенсіонерів у групах здоров’я та гуртках за інтересами при спортивних спорудах, спортивних майданчиках і клубах за місцем проживання.