Складений клінічний портрет суїцидента за оглядом 23 пацієнтів — 7 чоловіків і 16 жінок геронтологічного стаціонару ПОКПЛ (1998–1999 рр.) із незавершеним суїцидом в анамнезі.

За віком 87% хворих мали понад 70 років. Усі — низького рівня матеріальної забезпеченості, 61% — із міста, 39% — із села. 43% хворих жили самотньо, 57% — із рідними. Більшість (усі чоловіки і 8 жінок) утримувалися в стаціонарі понад 1 місяць.

Засобами суїциду обрали повішення 35% хворих (5 жінок і 3 чоловіки), отруєння — 9% (2 жінки); розтин вен — 39% (7 жінок і 2 чоловіки), утоплення — 9% (1 жінка, 1 чоловік), електричний струм — 4% (1 чоловік), падіння з вікна будівлі — 4% (1 жінка).

Всі пацієнти мали різного ступеню вираженості церебросклероз, сукупно з яким діагностовані інволюційний параноїд (1 хворий), нейросифіліс 3-ї стадії (1), МДП (1), параноїдний синдром (2), депресивний синдром (2), депресивно-параноїдний синдром (2). 9% (2 чоловіки) мали марення переслідування, 65% (12 жінок і 3 чоловіки) — ідеї самозвинувачення, самоприниження; 26% (3 жінки і 3 чоловіки) — ідеї збитків. Важка соматична патологія була супутньою у 2-х випадках (9%).

Геріатричні пацієнти із суїцидальним анамнезом потребують крім фармакотерапії кваліфікованої психо- і соціотерапії, спрямованої на профілактику суїцидів. Має застосовуватись медсестринська терапія за сестринськими діагнозами «Високий ризик суїциду», «Низька самооцінка», «Змінені процеси сприйняття», «Неефективна адаптація до стресових чинників» тощо.